Інтерв’ю з новим тренером "Говерли".
- В’ячеславе Вікторовичу, минула друга декада вашої роботи на Закарпатті. Які ваші перші враження від нашого краю?
- Ви знаєте, доля склалася так, що мені, як українському тренеру, який народився в Кам’янець-Подільську та грав на Заході країни, не доводилося працювати у вашому краї. Мені вперше поступила пропозиція очолити ваш клуб. Тут чудовий край. Напередодні жеребкування ЧС-2002 року ми з Романцевим відпочивали сім’ями на Закарпатті. Ми багато поїздили, багато що побачили і залишили про вашу область приємні враження. Я завжди із задоволенням приїздив на Закарпаття не лише з командами на тренувальні збори. Маю на Закарпатті багато товаришів, тут чудова гостинна атмосфера, чудовий клімат та мінеральні води. Безумовно, мені тут подобається. Не випадково ваш край завжди був форпостом між Європою та Україною, адже Закарпаття славиться не лише природними ресурсами, але поєднанням багатьох культур. Я прочитав історичні книжки про Закарпаття, щоб краще ознайомитися з історією вашого краю. Нещодавно в мене відбулася зустріч з губернатором краю О. О. Ледидою – дуже приємною, спортивною людиною. Приємно було спілкуватися з першою особою області, тим паче, людиною, якій не байдужий спорт. Мене вразило закарпатське мистецтво та спортивна історія краю.
Також Закарпаття завжди славилося своїми футболістами. Я собі задав питання – чому ваш край перестав бути футбольним клондайком країни? Зізнаюся, відразу важко відповісти на це запитання. Можливо, проблема полягає у економічній площині. Я знаю, що зусиллями влади та меценатів, в краї побудовано багато штучних футбольних майданчиків, чи не найбільше з усіх областей країни. Крім того, раніше в кожному населеному пункті вашого краю була цікава футбольна команда, яка грала на чудових трав’яних полях. Звичайно, зараз в людей десь змінилися пріоритети. Вони стали економічними, і це природно. Зараз продавати на базарі вигідніше, ніж займатися футболом. На превеликий жаль, молодь не охоче йде у футбол, і це проблема не лише вашого краю.
Однак, потрібно згадати і тренерський фактор. Необхідно інвестувати і в дитячих наставників. Будемо відверті, за 800 гривень ніхто працювати не буде, адже цим людям потрібно кормити свої сім’ї. І я задумувався, кого з вихованців закарпатського футболу можна зараз запросити в Говерлу….
- Ви випередили моє запитання. Насправді, це дуже болюча тема для наших вболівальників. Ось уже 12 років команда баражує між першою та вищою лігою, і часто в закарпатських вболівальників головною претензією до тренерів була відсутність у складі місцевих футболістів. Чи готові ви до таких запитань від вболівальників?
- Звичайно, готовий. По-перше, є Надь – вихованець місцевого футболу. Ви знаєте, що за новим регламентом в першу команду УПЛ можна заявити не більше 25-ти футболістів. З них – чотири повинні бути вихованцями клубу. Якщо ви не маєте тієї четвірки, то розраховуйте на 21-го футболіста. Надь входить в цей список. Ми на заключній фазі підписання контракту з Михайлом Кополовцем (в четвер, 4 липня, Говерла офіційно орендувала Кополовця в Карпат – прим. ред.). Це дуже серйозний футболіст, на якого я розраховую. Розумію, що зараз в Михайла не найкращий психологічний стан, пов’язаний з проблемами в попередньому клубі, однак впевнений, він справиться. Хлопець з характером, до того ж він місцевий.
Ми би хотіли повернути Кобіна, але я розумію — це нереально. Фінансова складова в нього в Шахтарі не дозволить нам навіть говорити на цю тему. Василь хоче залишитися в Шахтарі, конкурувати за місце в старті чемпіона. Взагалі, гравці які на контракті в топ-клубах, однак не завжди потрапляють в основу, не особливо прагнуть змінювати команду. І це стосується не лише закарпатців. Ось я розмовляв з Богдановим, який не потрапляє в обойму Блохіна. Однак, в хлопця в Києві сім’я, рідне місто, навчання, кращі фінансові умови. Нічого приховувати – навіть в Арсеналі, де Андрій виступав на правах оренди, в нього були кращі фінансові умови, ніж зараз може запропонувати Говерла. Тому нам важко запросити всіх тих гравців, яких би ми хотіли бачити.
Зізнаюсь, не довелося спілкуватися з Адріяном Пуканичем, але наскільки мені відомо, в Іллічівці в нього діючий контракт, і там йому комфортно. Отож, якщо так подивитися, то важко знайти кваліфікованих вихованців закарпатського футболу, яких би можна було повернути в головну команду краю.
- Існує думка, що Грозний – не типовий представник української тренерської школи. Оминаючи тему конкретних прізвищ футболістів, в який футбол гратиме Говерла в наступному чемпіонаті?
- Так, десь ви праві. Я шість років працював в московському Спартаку, і мені близька ігрова філософія цієї команди. Мені подобається відомий ще за радянських часів, так званий спартаківський стиль гри. Мені подобається сучасна Барселона, Боруссія Дортмунд, Арсенал Венгера. Сучасний футбол серйозно змінився, однак я із задоволенням користуюсь всім тим, що прививав нашій тренерській школі Лобановський. Це той же пресинг, швидкий перехід від оборони до атаки…
Сьогодні, на мій суб’єктивний погляд, законодавцем мод у світовому футболі є Жозе Моуріньо. І я хочу поєднати той класичний спартаківський футбол, футбол Арсена Венгера, ту роботу з м’ячем та культуру мислення з футболом Моуріньо. Можливо, я хочу з’єднати їжака з вужем, той класичний динамівський пресинг з технічним спартаківським футболом.
В який футбол гратиме Говерла, все таки залежатиме від підбору виконавців. Нам більше прийдеться підлаштовуватися під можливості гравців, і шукати ту модель гри, яка даватиме результат. Звичайно, нам би хотілося щоб Говерла грала як Баварія чи Боруссія, але немає цих виконавців. Я реально цього розумію. Треба буде знаходити алгоритм, який дозволятиме команді набирати очки, при цьому я прихильник красивого, атакуючого футболу.
- Повертаючись безпосередньо до новачків команди, наразі відомо про підписані контракти з Лазевським та Лисицьким…
- Так, крім цих футболістів, можемо офіційно говорити про оренду Віталія Балашова з Чорноморця. Це була моя ініціатива, і особисте прохання до керівництва клубу. Гравець швидкий, амбітний, з хорошою роботою з м’ячем. Якраз Балашова я б назвав спартаківським футболістом. Можемо говорити про продовження контрактів з Райчевічем та Трухіним. Практично вирішенні всі питання щодо оренди молодих динамівців – Люльки та Морозенка. Є питання по Лухтанову. Хлопець 1995 року народження, і керівництво Динамо перш за все цікавить, чи буде В’ячеслав мати ігрову практику, чи буде він тренуватися з основною командою. Поки що йому важко претендувати на місце в основі, але це дуже перспективний футболіст, який обіцяє вирости в якісного виконавця.
- У ваших попередніх командах завжди спостерігався симбіоз досвідчених майстрів та молодих футболістів, на яких чекало велике футбольне майбутнє. Чи можна чекати на появу в Говерлі таких досвідчених виконавців та юних гравців, які через кілька років переростуть рівень закарпатського клубу?
- Колись я відкрив багатьох відомих футболістів. Це і Надуда, Нагорняк, Косовський, Гусєв, Гецко та багато-багато інших. Якщо згадати роботу в Тереку, то там я повірив в можливості Диканя, який, незважаючи на немолодий вік та відсутність ігрової практики, невдовзі перейшов в Спартак та отримав запрошення до лав національної збірної України. Чи не найголовніший пріоритет у моїй тренерській роботі – гравці повинні прогресувати. Для мене це дуже важливо. Я розраховую запросити в Говерлу ще декілька досвідчених футболістів, адже одними молодими не награти. Хоча, вважаю, в нас і так доволі досвідчена команда. Трухіну ось уже 30, Лисицький, той же Лисенко, незважаючи на свій вік, багато де пограв і має прекрасну футбольну школу. Райчевіч пройшов чудову школу. Розраховуємо і на Балафаса з Ле Таллеком. Тому же Балафасу, незважаючи на те, що пограв в ПАОКу, на мій погляд, потрібно додати в динаміці адаптування до українського футболу. Він поки розмірено грає. Він повинен грати більш динамічно і активно. І все ж, конкретні прізвища тих досвідчених виконавців на сьогодні я вам не можу назвати.
Будуть і молоді таланти. Ми будемо брати таких, як Лухтанов, хлопців 1993-95 років народження. Плануємо зібрати найкращих молодих футболістів країни. І це ми зробимо обов’язково.
- Що можете сказати про стартовий календар команди? Минулого року в ужгородців була аналогічна ситуація, і стартові поразки, безперечно, негативно вплинули на психологічний стан команди. На вашу думку, це добре чи погано відразу грати з лідерами вітчизняного футболу?
- Безумовно, важкий стартовий календар – це не є добре для Говерли. Принаймні, з психологічної точки зору. Граючи з командами не рівня Шахтаря чи Динамо, можна було розраховувати на стартові очки, і це, так би мовити, оббило команду. Звичайно, ніхто не збирається здаватися без боротьби лідерам нашого футболу, однак на момент нашої розмови, я ще не знаю, хто гратиме проти Шахтаря. Стартові невдачі можуть психологічно придавити футболістів. Я не боюсь грандів, а от багато хто з наших гравців не грав проти таких команд. Тому, вважаю, календар у нас дуже важкий, і мені не зрозуміло, чому так два роки підряд складається для Говерли. Нічого не вдієш – таке жеребкування…
- Питання, яке турбує багатьох закарпатських вболівальників. Ви все-таки не підписали контракт з Говерлою. Що це – відсутність гарантій зі сторони клубу, чи якась невпевненість в майбутньому?
- Ми з Нестором Івановичем потиснули один одному руки, і якщо буде виконуватися все те, про що ми домовлялись, все буде в порядку. Самі бачите – ми працюємо. До мене зателефонували тоді, коли в клубі з’явилася вакансія головного наставника. Тобто Севідов в команді вже не працював. Ніяких переговорів до цього я з Говерлою я не вів, бо це було б некоректно. Спробуємо запросити в Говерлу під ті умови, як і в нас є, хороших і перспективних футболістів. Ми нічого не приховуємо – наше головне завдання полягає у збереженні прописки в УПЛ. Говерла немає можливостей ні Севастополя, ні, до прикладу, того ж київського Арсеналу. Тому нам важко з ними боротися в селекційному плані. З дитячим садком я грати не буде. Мені, по-перше, буде соромно перед вболівальниками, Нестором Івановичем та всіма керівниками. Якщо ми не візьмемо потрібних виконавців, я сам скажу про це. Візьмемо гравців – будемо боротися. Звичайно важко, але ми готові. Мабуть, за свою кар’єру ще не потрапляв в такі ситуації. Важко було в запорізькому Металурзі, який я прийняв на 16-й сходинці, але там була можливість доукомплектуватися. Прийшов Кутарба, Нагорняк, Мітрескі і багато інших відомих мені по роботі виконавців. Не ображаючи деяких моїх теперішніх підопічних, є футболісти, з якими я не зможу працювати. Я не зможу давати результат. В когось швидкості не вистачає, ігрової практики чи інших якостей. Просто так займати місце в команді ніхто не буде.
Ось зараз ми повинні заявити 21-го футболіста. Ми не будемо заявляти будь-кого, щоб заповнити заявочний лист. Якщо потрібно, заявимо 15 гравців, і будемо чекати до кінця закриття трансферного вікна. Я розраховую на те, що мене запросили в команду не тому, що в мене є ім’я . Розраховує на те, що мене запросили для того, щоб реанімувати закарпатський футбол. А інакше – який сенс було боротися за Прем’єр-лігу…
Я розумію, що в нас маленький бюджет. Розумію всі труднощі, але ж і вболівальники повинні розуміти – не може Запорожець з Мерседесом приймати участь в одних гонках.
- І все ж таки, приймаючи запрошення від керівництва Говерли, мабуть, ви розраховували на труднощі?
- Безумовно, знав що нас чекає важка робота, однак не чекав, що буде так важко. Інколи опускалися руки, але в нас є домовленість. Поки проблем більш ніж достатньо, а часу зовсім обмаль. Давайте говорити відверто – клуб немає своєї тренувальної бази, низка гравців на контракті не відповідають рівню УПЛ. Якщо команда зберегла прописку в Прем’єр-лізі навіть з врахуванням форс-мажорних обставин, треба зробити все, щоб Говерла затрималася в еліті. Звичайно, буде важко. Практично у всіх клубів награні склади та солідніші фінансові можливості. Дивіться – ввійшов Севастополь, і я думаю, ця команда невдовзі гратиме в єврокубках. З таким бюджетом, як в них, інакше і бути не може. Мені би хотілось, щоб на Закарпатті почала будуватись база, щоб почали з’являтися нові закарпатські таланти. Вершина всіє піраміди – перша команда.
