Воротар запорізького «Металурга» погодився поспілкуватися з кореспондентом «УФ» перед самісіньким вильотом на тренувальні збори до Туреччини.
— Максиме, чи правда, що Олег Таран надає перевагу серйозним фізичним навантаженням під час підготовки? Чи складно було після відпустки налаштуватися на таку роботу?
— Якщо бути об’єктивним, то ми, воротарі, під ці підвищені фізичні навантаження Олега Анатолійовича не дуже потрапляємо. Можна судити зі слів решти хлопців, що в нього навантаження дещо відрізняються від методів нашого попереднього наставника. Так, зараз у нас значно інтенсивніші тренування, з акцентом на фізичну підготовку. Тому хлопці більше втомлюються, більший кілометраж набігають. А з нами, маю на увазі воротарів, індивідуально займається Сергій Вікторович Краковський, і, якщо говорити про його роботу (тут уже немає ніяких секретів і всі уже давним-давно про це знають), то воротарям у нас доводиться, м’яко кажучи, несолодко!
— Олег Таран говорив, що навмисно підготували шість контрольних поєдинків, аби команда увійшла в тонус. Як вважаєте, вам це вдалося? Чи відновили свої фізичні кондиції за цей час?
— Так, думаю, вдалося. Ми провели вдосталь ігор, і всі однаково отримали ігрову практику. Очевидно, що Олег Анатолійович певною мірою комбінував складом, проглядав певні зв’язки, можливо, когось випробовував на новій позиції тощо. Тому із цим завданням ми впоралися.
— Що скажете з приводу самих контрольних матчів?
— Перші ігри, вважаю, ми провели дуже добре. А вже під час останніх, певне, позначилася втома, яка накопичилася за весь отой час. Тим більше, що в нас були дворазові тренування й навіть у день матчу ми займалися по півтори години. Тобто не було у нас такого собі традиційного відновлення перед матчами. А дві останні гри ми програли, хоча, як на мене, поступилися не за змістом гри (мовиться про поєдинки із «Сараєво» та «Напредаком». — В. К.).
А на цих зборах, які передують, Олег Анатолійович говорив нам, що буде вже награвати склад на перші матчі весняної частини чемпіонату. Думаю, що в усіх нас буде можливість проявити себе й завоювати місце в основі.
— Тобто фдругий турецький збір обіцяє бути приємнішим, ніж попередній? У тому плані, що менше буде виснажливих фізичних навантажень, зате більше — роботи з м’ячем, ігрової практики?
— Ні, я не думаю, що ігрової практики буде більше. Хоча, звісно, її більше буде в тих хлопців, яких награють у основний склад. А решта її матиме менше. Тому тут складно достеменно сказати. Але, повторюся, шанси є в усіх, і потрібно працювати й викладатися наповну. А щодо характеру самих тренувань, то так, певні зміни обов’язково будуть.
— До команди запросили на перегляд ще двох воротарів. Якщо з ними підпишуть контракти, то вам доведеться конкурувати за місце в основі зразу з трьома іншими голкіперами. Вас не лякає така конкуренція?
— Конкуренція завжди йшла на користь, і її ніхто не боїться. Так, у нас на одне місце тепер чотири людини, тож, наскільки розумію, тренерський штаб хоче залишити Женю Боровика та Богдана Когута, й, відповідно, нам із Любором тепер буде вдвічі складніше вести боротьбу за місце у воротах. Але керівництву, як кажуть, видніше. Тут уже зрозуміло, що тренерський штаб вибиратиме воротаря на свій розсуд. Що ж, нам залишається допомагати й підтримувати один одного. Ми ж усі прекрасно розуміємо, що вчотирьох ніхто у воротах стояти не буде. До ігор готуватимуться двоє воротарів, а ще двоє створюватимуть конкуренцію.
— Як відомо, між закордонними зборами, 9 лютого, ви збиралися на клубній базі на тренування. Як воно проходило, чим займалися?
— Ми провели вже три тренування на клубній базі. Перше було «втягувальним», тобто бігали крос на 40 хвилин навколо наших полів на базі. Скажу, що снігу так насипало, що ми в прямому смислі протоптували собі дорогу. А решту, два дні, провели на штучному покритті. Там уже не було якихось надто виснажливих занять, просто працювали з м’ячем. Звичайна відновлювальна робота, щоби після відпочинку привести організм у тонус.
— Тобто безпосередньо вихідних у вас не було?
— Ні, чому ж, були. Коли повернулися в Україну, нам дали чотири доби вихідних, навіть 5 днів. І хто як їх проводив, то вже була справа кожного. А уже 9-го всі зібралися на клубній базі, й з того часу провели три тренування. І завтра рано-вранці вилітаємо до Туреччини, де під вечір теж заплановане заняття (розмова відбулася у вівторок увечері. — В. К.).
— Ви домашнім поєдинком проти «Говерли» відкриваєте весняну частину чемпіонату. Уже потихеньку, мабуть, думки про цю гру з’являються?
— Так, усі розуміють ту відповідальність, яка перед нами стоїть у весняній частині чемпіонату. І всі вже в передчутті цієї першої гри з «Говерлою». Особисто вважаю, що це буде справжня битва за шість очок. Для нас цей матч буде визначальним. Усі ж дивляться на турнірну таблицю й розуміють, яка для нас склалася ситуація. Упевнений, що на той матч, як на ніякий інший, команда підійде зібраною, організованою й мотивованою. Адже далі відступати нікуди.
— Той факт, що команда наразі перебуває в зоні вильоту, на вас не тисне під час підготовки до заключної частини чемпіонату?
— Я би не сказав, що це тисне під час підготовки, але загалом впливає на настрій футболістів. Усі ж розуміють, що ми перебуваємо на дні турнірної таблиці, хоча, якщо брати всю осінь, тобто перше коло, то гадаю, що за якістю гри ми незаслужено перебуваємо на останньому місці. Але факт залишається фактом. Думаю, потрібно змінювати психологію. Усе залежить тільки від нас і нам потрібно мобілізуватися, зібратися, й добре провести весняну частину чемпіонату.