Наставник київського Арсенала Фабріціо Раванеллі розповів FootballHub про свою адаптацію в Україні і завдання на сезон для команди.

- Для мене пропозиція від Арсенала була сюрпризом. Це єдиний клуб з України, який був зацікавлений у мені. Я дуже щасливий, що все склалося. Мені подобається працювати в Україні. Для мене та гравців це хороший шанс набратися досвіду. Я переконаний, що нас очікує вдалий сезон.

Перед тим як пристати на пропозицію Арсенала я мав кілька пропозицій в Італії, Угорщині, Франції та Англії. Але, поговоривши з Олександром Москаленком, я зробив вибір на користь Арсенала. Тож я тут і маю довести, що це було правильне рішення.

Скажу чесно – дуже непросто працювати з командою, де є велика кількість гравців на перегляді. Коли ти проводиш тренування для тридцяти футболістів – це занадто. Моя думка: на тренуванні має бути максимум 25 футболістів, бо інакше розсіюється увага. Ти не в змозі донести свої ідеї до усіх гравців.

Українські футболісти дуже обдаровані, фізично сильні, але їм треба дуже багато працювати над тактикою. Якщо ти не готовий фізично, то ти не зможеш грати. Це – вимога сучасного футболу. Приміром, Роналду працює над собою по 20 годин на добу – це менталітет переможця.

Читайте также: Фабрицио Раванелли: "Опыт - не главное, Зидан без него выиграл Лигу чемпионов"

В Арсеналі я використовую тактику 4-3-3, однак під час матчу розташування футболістів можна змінювати, адже змінюється стратегія гри. Наразі для Арсенала дуже важливо побудувати колектив. Я вважаю, що наразі команда недоукомплектована, і нам необхідні кілька кваліфікованих футболістів, аби перемагати та залишитися в УПЛ, бо це є нашим головним завданням.

Я б хотів закінчити цей сезон з Арсеналом, та робота тренера є такою, що завжди існує імовірність, що ти не допрацюєш контракт. Хай там як, я з Арсеналом не через гроші, а заради моєї кар’єри. Повірте, якби мене цікавили гроші, то я б не працював в Україні, а лишився б у Італії, чи поїхав би до Франції, чи кудись ще в Європі. Мені сподобався клуб, його керівник. Я побачив, що можу поділитися з місцевими гравцями своїм багатим досвідом. Я не боюся поразок у товариських матчах – мої гравці зараз під серйозним фізичним навантаженням, вони втомлюються, бо готуються до сезону. Я не тисну на них, бо нам насамперед потрібна впевненість у своїх силах. Навіть якщо ми програємо у товариських матчах, це теж досвід. Щоб відчути смак перемоги, треба дізнатися, що таке поразка.

Я з Арсеналом через свою пристрасть до футболу. Для мене найважливіше це, а не гроші. Мій професіоналізм і мій характер привели мене сюди. На полі та у роздягальні я постійно з гравцями і намагаюся передати їм свій менталітет. Бо завдяки цьому менталітету я став топ-футболістом, номінувався на Золотий м’яч, вигравав Лігу чемпіонів, Кубок УЄФА та Серію А. Я хочу, щоб місцеві футболісти перейняли мої якості, щоб вони щодня важко працювали. Переконаний, ми зможемо досягти високих результатів, бо мої гравці – найкращі.

Контракт, команда, ігри з Шахтарем і Динамо – усе це другорядне. Я ще маю познайомитися з українським футболом. Але єдиний спосіб перемагати – це важко працювати. Я не боюся цього. Мій робочий день починається о сьомій ранку, а закінчується о восьмій вечора. Увесь цей час я зосереджений на роботі з Арсеналом.

Я знаю, що Арсеналу потрібен результативний форвард. Я впевнений, що Баланюк і Гринь зможуть забити за мою команду чимало м’ячів. Я беру приклад з Антоніо Конте. Він – блискучий тренер, природжений перемагати. Він досяг успіху з Челсі в Англії та з Ювентусом в Італії. Мені подобаються й інші тренери. Насамперед, Гвардіола та Аллегрі.