Головний тренер львівських "Карпат" Олександр Севідов на післяматчевій прес-конференції прокоментував поразку своєї команди від маріупольського "Іллічівця" (0:1).
– Якщо коротко, то ми повністю провалили перший тайм. Віддали супернику ініціативу... Навіть не питайте мене про що я говорив в перерві, але на другий тайм команда вийшла більш мобільною. Ми мали відігратися, виглядали значно краще. Правда, до перерви ми могли пропустити значно більше, тому про справедливість результату говорити не стану.
– Що скажете про вилучення Балажіца? Про роботу суддів? Ви так обурювалися...
– Я обурювався коли м’яч влучив в голову супернику, а суддя показує аут в нашу сторону. Але взагалі обговорювати суддівство в моєму становищі я не можу.
– Як гра проти «Динамо» вплинула на цей матч?
– Тепер видно, що погано. Втрата провідних гравців говорить сама про себе. Зараз можемо говорити про молодість, а таких гравців багато було в обох командах. В першому таймі команда була пуста, без емоцій. Напевно, я не знайшов достатньо слів і мотивації. Так споконвіків тягнеться: добре зіграємо проти «Шахтаря» чи «Динамо» – провал в наступному матчі. Це психологія, хоч ніхто не знає, що це таке. Наші молоді гравці повинні знаходити мотивацію на кожну гру. І зробити все для того, щоб команда виграла.
– Але по перерві, після вилучення Балажіца, злість прокинулася...
– Якщо емоції з’явилися в другому таймі, то де ж вони були в першому? Проблеми треба шукати в середині себе. Значить я винен, якщо не знайшов потрібних слів.
– То що ж ви сказали команді в перерві?
– Краще вам не знати... Треба було струсонути команду. Я ніколи не сварив гравців, бо ми одна команда.
– Фізично команда як почувається?
– А як вона може почуватися, якщо вдесятьох закрила «Іллічівець» на їхній половині поля? Якщо ми на п’ять кілометрів пробігли більше за «Шахтар» і «Динамо»? Ви спитаєте, чого стільки бігати? По іншому не вміємо. Наша молодь зробила дуже багато помилок. Це не докір, але це говорить про нестабільність, яка заважає нам стабільно набирати очки. Проте ми не звертаємо з обраного шляху. Я вірю, що він приведе до великого і світлого.
– Команді не страшно в Крим їхати?
– Не знаю... Зараз такий час, що страшно всюди, крім Львова.
