Головний тренер "Кривбасу" Юрій Вернидуб на післяматчевій пресконференції поділився враженнями від матчу 9-го туру чемпіонату України з "Інгульцем" (2:1).

- Найголовніше те, що команда сьогодні перемогла. Гра була дуже важка. Суперник теж непогано попрацював, у них теж були моменти. Вони майстерно закривались. Особливо важко нам було перші 20 хвилин, до сирени. І це було видно, у нас практично не було підходів. Можливо, повітряна тривога й зіграла важливу роль, адже зуміли перебудуватись.

Почали грати з одним опорним півзахисником, а другого висунули трохи вперед, щоб він виконував роль "вісімки". Ми розуміли, що оборону цієї команди можна зламати тільки після флангових атак, тому що центральну зону вони дуже добре перекривають. Попередні матчі "Інгульця" у чемпіонаті були рівні: чотири нічиї та три поразки.

Але поразки 0:1, 1:2, тобто "на тоненького". А остання їх гра проти "Дніпра-1", лідера чемпіонату – 2:2, теж багато про що каже. Щодо нашої гри, то, головне, що перемогли. Не хотілося б нічого зараз коментувати, треба сісти, розібрати, проаналізувати, і тільки потім про щось говорити.

- Відставка скасовується?

- Про відставка я сказав на емоціях. Ми всі емоціональні люди. Я сказав про те, що має бути, якщо сім турів команда не може виграти: три нічиї, чотири поразки. У такому випадку тренер повинен робити цей крок та не боятись. Я – така ж людина як і всі. Сідити просто та їсти хліб… З іншої сторони, ми працюємо дуже багато, й дуже важко все це дається. Можливо, це повʼязано із тим, що наразі такий час нелегкий. Але маємо що маємо. Працюємо далі, а там буде видно.

- Ви нервували за рахунку 2:0 більше, ніж при 0:0. Що не так хлопці робили?

- Не можна сказати, що вони щось не виконували. Ми забили два мʼячі, вигравали 2:0, а потім, думаю, психологічно десь щось давило на них. Вони боялись психологічно розгубити цей рахунок. І тим більше після другого забитого голу ми швидко пропустили. "Інгулець" "повернувся" у гру, хоча були у меншості, вони непогано діяли.

А ми почали робити зайві передачі, "сідати" низько до своїх воріт, що не потрібно було робити. Саме тому я так нервував. Так, виграли 2:1, але ці останні 15 хвилин пішли трошки не на користь ні для мене, мого здоровʼя, ні для команди. Нервова гра. Так не маємо грати. Але, повторюсь, головне, що перемогли. Думаю, у подальшому хлопці будуть все більше розуміти, що таких помилок допускати не можна.

- Сьогодні матч переривала повітряна тривога. Які у вас були відчуття з цього приводу?

- Та які відчуття… Я проходив ці відчуття вже раніше, чотири місяці поспіль. Були ще гірші відчуття. Не скажу, що я нічого не боюсь. Тільки дурні не бояться нічого. Треба боятись та берегти себе. Хлопці пересиділи трохи у бомбосховищі, потім наш тренер з фізпідготовки займався з ними, вони були у постійному русі, тримали мʼязи у тонусі. На мій погляд, після сирени вони вийшли ще кращими, адже додали у темпі та догравали ці 25 хвилин, переважаючи суперника.

- Джокер Дебелко сьогодні вийшов зі старту та зробив дубль…

- Все що робиться – робиться на краще. Бажаю Хобленку тільки швидше повернутись у стрій, якнайшвидшого одужання. У нього непроста травма: перелом руки. Рома Дебелко отримав свій шанс. Людина, яка мало до цього грала, і це я сказав команді, жодного разу не підійшла до мене з питанням, чому він мало грає. Він сумлінно працював й на кожному тренуванні викладався на 100, а то й 120 відсотків. Тому заслужив свій шанс.