Сьогодні святкує 70-річчя культовий тренер Волині Віталій Кварцяний. Його колишній вихованець Олег Лужний пригадав цікавий момент із життя, пов'язаний із відомим наставником.

– Як ви потрапили до команди Кварцяного?

- В СРСР існували такі правила, що в командах Другої ліги повинні були грати два молодих гравця у домашньому матчі і один – у виїзному. Таким чином кожен молодий гравець міг себе проявити. Випускники львівського спортінтернату роз’їхались по всій країні. Мене порекомендували у луцьке Торпедо. Так я потрапив до команди Віталія Кварцяного.

– Які були тренування у Кварцяного?

- Навантаження були серйозні, але нам, молодим, все давалось легко. Якщо тренування витримували 35-річні гравці, то мені у 16 років взагалі гріх було скаржитися. У порівнянні з навантаженнями Лобановського – це небо і земля. У Валерія Васильовича було набагато важче.

У Кварцяного я пройшов хорошу школу, яка загартувала мій характер. Наприклад, тренування в нас були за будь-якої погоди. Якось поїхали ми на збори на Закарпаття, дощ ллє як з відра, болото вище кісток, бутс не видно, а ми бігаємо. Тоді було лише два комплекти форми, яку потім доводилось прати. На друге тренування форму здебільшого не міняли, щоб дві не замазувати. Жили у спартанських умовах. Це був хороший досвід для молодих футболістів.

– Кварцяний часто на вас кричав?

- Володимирович просто так не буде ніколи кричати. Якщо кричить, значить, я щось неправильно зробив, тому образ ніяких нема. Кварцяний відчував кожного гравця – чи буде він прогресувати чи ні. Мені подобаються такі харизматичні люди. Кварцяний завжди говорив те, що думає. 

– Чим вам запам'ятався Кварцяний?

- Я прийшов до нього 16-річним юнаком і він показав мені, що таке дорослий футбол – випускав грати з дядьками за 30 років. По-перше, я хочу подякувати Віталію Володимировичу. Кварцяний зіграв дуже велику роль у моїй футбольній кар’єрі та житті. 

Він мені завжди підказував – як треба правильно тренуватись та грати. Я тоді був молодим, міг і загуляти, а Володимирович мені каже: "Загуляти ти ще встигнеш, а зараз треба працювати, і зарекомендувати себе!". 

Мені дуже запам’ятались слова Кварцяного, які у підсумку виявились пророчими: "Ти будеш грати в Динамо (Київ)". Я йому повірив і працював з подвійною енергією. Володимирович ставився до мене як до рідного сина.

– Розкажіть веселу історію, пов'язану із Кварцяним?

- У той період я служив в армії в Луцьку та грав за Торпедо. Мені дозволяли жити у гуртожитку з футболістами. Пам’ятаю, один матч я провів не дуже добре. Після гри Кварцяний прийшов до гуртожитку та взяв із собою полковника. Військовий мене одразу кликав до себе і казав: "Лужний, щоб завтра був у частині". 

Я потім підходжу до Кварцяного: "Володимирович, поговоріть із полковником, щоб не забирав мене у частину. Обіцяю, що добре зіграю наступний матч". Кварцяний був тонким психологом.

– Чи хотіли б ви, щоб Кварцяний повернувся до тренерської діяльності?

- Два тижні тому я сказав Володимировичу: "Повертайтесь у футбол". Він відповів: "Я б із задоволенням, але зараз війна, не до футболу". Я двома руками за його повернення до тренерської діяльності. 

Я давно казав, що якщо Кварцяний не буде тренувати, то ніякого футболу на Волині не буде. Так воно і сталося. Він дуже любив свою команду. Пам’ятаю, коли я вже грав у Динамо, Володимирович позичив у мене гроші, щоб купити автобус для ФК Волинь. Справжній патріот!

У волинський футбол взагалі не треба нікому лізти. Там є Кварцяний! - сказав Лужний.

Нагадаємо, Лужний працював під керівництвом Кварцяного у луцькому "Торпедо" з 1985 по 1988 рік.