Колишній гравець "Шахтаря" Юрій Вірт поділилився спогадами про спільну роботу із Мірчею Луческу в донецькому клубі.
– Розкажіть, коли ви вперше побачили Луческу? Яке враження у вас було від нього?
- Я тоді грав у донецькому Металурзі, а в Шахтарі була епідемія травм серед воротарів – Шуст отримав пошкодження плеча у матчі з Севільєю. Мені подзвонили із клубу та сказали, що Луческу в мені зацікавлений, запропонували контракт. Луческу мені тоді сказав: "Тренуйся, доводь, і ти отримаєш шанс".
– Якими були тренування у Луческу?
- На тренуваннях все будувалося на контролі м’яча. Окрім цього, в нього були великі навантаження. Тренерами по фізпідготовці у нас були італійці – Карло Ніколіні і Массімо Уголіні. Заняття були цікаві, команда давала результат, значить, Луческу все робив правильно.
– Як Луческу спілкувався з футболістами: тримав дистанцію чи був відкритим?
- Більше він спілкувався з легіонерами. У той час приїжджало багато бразильців, до яких потрібен був підхід. Але кожен футболіст міг до нього підійти, поговорити, ніяких проблем у цьому плані не було.
– Хто із гравців був улюбленцем Луческу?
- Напевно, це молоді бразильці, ті ж Вілліан, Дуглас Коста, Тейшейра.
– Чи були такі гравці, яких Луческу недолюблював?
- Щоб прямо недолюблював, такого не було. Але в пам’яті відклався Нері Кастільйо. Спочатку Луческу багато йому довіряв і підтримував, але потім зрозумів, що це не його типаж футболіста. Кастільйо був індивідуалістом, який тягнув ковдру на себе, дуже часто йшов в обіграш, коли можна було віддати партнеру, а Луческу це не подобалося. Тому мексиканець не затримався в команді.
Останньою краплею стало, коли пенальті в офіційній грі мав виконати Лукареллі, а Кастільйо вихватив у нього м’яч, вдарив і не забив. Цим вчинком він поставив хрест на своїй кар’єрі в Шахтарі.
Читай також: Євген Селезньов: "Коли Луческу кричав, то я просто забивався в кут і тихенько сидів"
– Чому після гучних поразок Шахтаря у єврокубках, Луческу завжди винуватив українців — то Гая, то Пятова, то Шевчука, то інших?
- Може, в пресі це було і так, але на розборі гри від Луческу діставалося всім, хто помилявся. Проте в ваших словах доля правди є.
– Луческу казав, що найсуворіше ставився до своїх земляків – румунів. Чи це правда?
- При мені були Маріка і Рац. Але я не можу сказати, що він до них якось по-іншому відносився. Хоча Рацу діставалося, як і українцям. На теоретичних заняттях Разван вигрібав по повній програмі, Луческу ніколи не мовчав. У них часто бували перепалки на румунській мові.
Рац ‒ також емоційний хлопець, міг і огризнутись, якщо думав, що Луческу неправий. Декілька разів у них була дискусія на підвищених тонах. Але це нормальний робочий процес.
– Хто був найсильнішим трансфером Шахтаря часів Луческу, що ви дивилися за гравцем на тренуванні і думали: "Вау, оце рівень"?
- Номер 1 для мене – це Матузалем, хоча я з ним і не довго пробув в команді. Як у нас казали: не знаєш, що робити з м’ячем – віддай його Матузалему, він все вирішить. Ця людина із нічого могла створити момент. Він із заплющеними очима міг віддати передачу і забити гол.
Коли Матузалем пішов, я думав, його неможливо буде замінити, але Луческу знав, що робить, і на його позицію поставив Фернандіньо, який виріс у топ-гравця.
Другим назву Дугласа Косту – це був взагалі космос: маленький, вибуховий, швидкий, з м’ячем на ти. Третій – Вілліан. Окремо відзначу Срну. У Даріо два серця і вагон здоров’я. Він деколи біг і плювався від навантажень, але ніколи не зупинявся.
– Хто був найслабшим трансфером Шахтаря за часів Луческу, що ви дивились на цього хлопця і думали: що він робить у команді?
- Були такі два бразильські футболісти – Бруно Ренан і Леонардо. З ними Шахтар точно не вгадав. Ренана ми, воротарі, обігравали в тенісбол на тренуваннях, то що це за бразилець? (сміється, – прим.). А Леонардо майже не був у команді, він приїжджав на збори, тренувався, а потім одразу їхав в оренду.
Читай також: Ігор Циганик: "Шахтар" збирався перенести матч з "Динамо", але вирішив скористатися проблемами киян"
– Луческу дуже емоційний тренер. Оці його шоу: кидання шапкою об землю, апеляції до суддів і чиновників – це що? Громовідвід від гравців чи показуха?
- Я вважаю, що він все робив правильно, хоча й не всі це сприймали. Такі вчинки були в іграх, де були спірні суддівські моменти. Луческу хотів своєю поведінкою взяти вогонь на себе, щоб покарали його, а не футболістів. Це було розумне рішення, яке робилось на користь команди, і не на користь репутації Луческу. Він команду завжди ставив вище за себе, і це заслуговує на повагу.
– Можете згадати найпам’ятнішу розмову або історію, пов’язану з Луческу?
- Коли я приходив у Шахтар, то розумів, що буду запасним воротарем. Луческу відразу сказав мені, що ставка буде робитися на молодих. Але, якщо не дай Бог, травма, то я повинен бути готовим замінити їх. Незважаючи на це, коли в мене закінчувався контракт, то я його ще чотири рази підписував на пів року.
Луческу не хотів, щоб я йшов. Він сказав: "Я задоволений твоєю роботою і відношенням. Мене все влаштовує". Мені вже було 35-36 років, можливо, президент Шахтаря не дуже хотів, щоб я залишався, більше сподіваючись на молодь. Але Луческу сказав: "Ти фартовий і повинен залишитись. Ми з тобою в команді виграли чемпіонат України і Кубок УЕФА".
Луческу до мене дуже добре відносився і я йому можу лише подякувати за це.
– Можете згадати момент, коли Луческу був найзлішим?
- Авторитетів для Луческу взагалі не було. Пам’ятаю, до кінця чемпіонату залишався тиждень – остання гра. Після вихідного в нас була бігова робота з м’ячами, дуже важка. Фернандіньо каже Луческу: "Містере, залишилося всього чотири дні до кінця чемпіонату, навіщо ви нас так ганяєте?".
Луческу як почав на нього кричати по-португальськи і вигнав Ферну з тренування. Потім зібрав команду і каже: "Хто не хоче тренуватись та грати, можете збирати речі і їхати у відпустку". Звичайно, ніхто нікуди не пішов, всі мовчки повернулись до занять.
Читай також: 13-й тур УПЛ - розбір польотів: сурогатне класико, діагноз "Олександрії", Житомир - статус-кво (Відео)
На наступний день емоції спали, Луческу вибачив Фернандіньо, і той зіграв у матчі.
– Давайте тепер поговоримо про Луческу в Динамо. Навіщо кияни призначили румуна головним тренером, знаючи, що його профіль – це робота з дорогими талантами? У Динамо в основному ж грають українці.
- В Динамо було дуже багато перспективної молоді, а Луческу вміє вчити молодих футболістів, щоб вони прогресували. Можливо, він сподівався, що буде якесь підсилення з Бразилії. Мені важко сказати, що відбувалось в Динамо.
Коли він тільки-но прийшов до Динамо, то в першому сезоні виграв чемпіонат, Кубок і Суперкубок. Потім сталася епідемія коронавірусу, війна… І Луческу вже стало важко, постійні переїзди. Це позначалося на ньому. Я спілкувався з Містером, і він мені сказав: "Юра, дуже важко. Ми постійно в автобусі". Тому і не було результату, якого від нього очікували вболівальники.
Він в Динамо довіряв молоді, але їм потрібен час. Багато хто, критикував Луческу за вибір складу, але він продовжував довіряти Попову, Дячуку, Сироті і Біловару. Він хотів, щоб вони прогресували і росли, але результату не було.
Я з вами погоджуюсь, в Шахтар купляв шалених бразильців по 15-20 мільйонів, такого в Динамо точно не було. Киянам потрібно було більш якісно проводити селекцію.
– Як ви оціните період Луческу в Динамо, яку оцінку йому поставите за десятибальною шкалою?
- Думаю, 7 балів Луческу заслужив. В перший рік все було добре, він все виграв, але потім гра Динамо пішла на спад. Спочатку в київській команді грали топ футболісти: Миколенко, Забарний, Циганков, Вербич, Кендзьора. Зараз таких гравців кияни не мають, грає фактично молодь.
Я думаю, що Луческу зробив в Динамо велику справу – підтягнув молодь. І якщо вони й надалі будуть прогресувати, то через рік-два це буде хороша, бойова команда, яка виграє чемпіонат України.
– Як ви думаєте, Луческу вже закінчив тренерську кар’єру чи ще попрацює? Адже, незважаючи на первісне трактування його заключної прес-конференції, ось уже пішли чутки про Бешикташ і Динамо (Бухарест)…
- Точно не закінчив. Пройде неділя-друга, Луческу посидить вдома, і його почне ламати, ця людина не може без футболу. Думаю, він очолить румунський або турецький клуб, де його дуже люблять і поважають.
В Луческу хороші відносини з президентами Динамо (Бухарест) та Рапіду, ці клуби його із задоволенням запросять. Я впевнений, що він повернеться на тренерську лавку. Сидіти вдома з внуками і правнуками – це не його.