— Знали, що буде складно, — розпочав розмову Ротань. — Але для нас важливо було виграти. Я дуже щасливий, адже, як і говорив раніше, нам у турнірі ще треба зіграти сім фіналів. Наразі їх залишилося шість, і в усіх потрібно перемагати.

— «Дніпро» вперше у сезоні опинився на першому рядку в таблиці. Які емоції з цього приводу?

— Та які зараз емоції? Якщо після 30-го туру залишимося лідерами, тоді будуть емоції.

— Згодні з тим, що «Дніп­ро» змусив уболівальників понервувати?

— Згоден. Якщо не зважати на рахунок, «Волинь» не така слабка, як здалося. Довелося попітніти. У нас вистачає претензій і до себе. Скажімо, сьогодні ми цілком мог­ли забити з десяток м’ячів. Над реалізацією моментів нам ще слід працювати.

— До речі, відкрити рахунок могли й ви. Чи снитиметься одтепер удар у поперечину?

— Слава Богу, Женя підстрахував і зумів переправити м’яч у ворота.

— Про що йшлося в роздягальні під час перерви?

— Рамос попросив нас заспокої­тися, попереду був ще цілий тайм. Сказав: якщо діятимемо на емоціях, нічого не доб’ємося.

— У перерві тренер замінив Канкаву, тож роботи у вас додалося?

— Звичайно. Команда посилила атаку. Стали грати в три форварди, плюс Стрінич і Федецький постійно йшли вперед. Та й Джуліано змістився ближче до передньої лінії. Так що тримати оборону доводилося мені й двом центральним захисникам.

— Коли стався переломний момент у матчі?

— Думаю, за рахунку 1:1. Ми пропустили контратаку, й Бабатунде міг нас за це покарати. Врятувала стійка, а вже в атаці у відповідь ми забили другий м’яч. Після цього суперник був зломлений.

— Забивши другий гол, «Дніп­ро» не зупинився. Чи принципове значення матиме різниця м’ячів у суперечці із «Шахтарем» і «Динамо»?

— Можливо. Але не думаю, що кожен із нас, виходячи на поле, думав про математику. Ми зіграли на куражі. А коли його спіймаєш, грати легко.

— Далі суперники будуть складніші…

— Кожна гра, з ким би то не було, буде тяжкою для нас. Зрозуміло, ми зараз подразники для всіх. Проти лідера б’ються з подвоєною енергією. Але ми просто зобов’язані перемагати в усіх матчах, що залишилися.

— У «Дніпра» все ж є право на одну помилку. В одному з матчів можна зіграти й внічию…

— Про це навіть не варто думати. Ми зараз, як ніколи, наблизилися до заповітної мрії. І втрачати цей шанс ніяк не можна. Потрібно думати тільки про перемогу, й впевнено йти до мети.

— Після матчу Матеус зізнав­ся, що вперше забив чотири м’ячі. Готуєте йому подарунок?

— Обов’язково. Для нього спеціально приготуємо шашлик.

— У грі «Динамо» — «Шахтар» на чиєму боці ваші симпатії?

— Буду просто дивитися футбол. А вболівати й переживати зараз пот­рібно тільки за себе.

— Якщо «Дніпро» стане чемпіо­ном, на що готові?

— Рано про це говорити. Спочатку треба завоювати титул. А вже потім можете просити. Готовий зробити будь-що!