Головний тренер ужгородської "Говерли" В'ячеслав Грозний на післяматчевій прес-конференції прокоментував перемогу своєї команди над столичним "Арсеналом", а також розповів багато чого цікавого.
- Треба було створити таку атмосферу, щоб гравці, об’єднавшись, вийшли на цю гру, як на останню, як на фінал Ліги чемпіонів. Сьогодні був зовсім інший підхід. Я вже в роздягальні бачив настрій гравців. Знаєте, як гладіатори, які виходять на поєдинок. Усе могло бути. Але я бачив ставлення. Ми не мали права відступати. Багато працювали над стандартами, традиційно, але почали вже з них витискати, це приємно, почали створювати моменти, провели ефективно перший тайм. Я не казав грати по рахунку, у жодному разі. Поле досить важке. Гравці провели досить великий об’єм роботи. Він не міг не датися взнаки. У Буяльського була травма, я готував йому заміну, Орос отримав травму, я випустив Володю Єзерського, він добре увійшов, і тому Маріус Нікулае сьогодні не вийшов.
У будь-якому випадку в мене претензій немає за ставленням, удячний уболівальникам за теплу підтримку (до того ж отримав багато «есемесок» з усієї України), гравцям, що вони почули мої слова, що за кожен матч дається три очки. Важко перемикатися з чемпіонату на Кубок, граючи з однією й тією ж командою. Може будуть зміни, я не знаю: хто відійде з травмованих гравців, хто не відійде. Важливо, що сьогодні хороший настрій, думаю, і для всіх шанувальників закарпатського футболу. Так, не йшов останній пас, моменти з реалізації потребують кращого. Я знаю, чому це все. Психологія, нерви. Маєш мало очок, багато що не виходить так, як на тренуваннях. Коли над тобою висить результат, треба вигравати будь-якою ціною, уже не до краси гри. Тоді намагаєшся зіграти простіше й надійніше. Я хлопців по-людськи розумію.
Радий, що ми вперше на «нуль пропущених» зіграли. Парадокс, давно з командою не працював, щоб м’яч у ворота суперника не йшов, а в наші йшов. Ну, все в житті буває.
Ми зараз у такому стані, що нам на позитиві працювати було б дуже добре. Будь-який виграш, навіть у колективу фізкультури, був би дуже добрим. Але переграти такого суперника, як «Арсенал», нелегко. Хотів би, щоб і на кубковий матч гравці вийшли з таким же запалом, рвінням. Тепер легше буде говорити, що «Арсенал» – сильна команда. Ми побачили сьогодні, як важко допрацьовувати до кінця. Для підготовки до кубкового матчу є позитивні моменти з того, що «Арсенал» досить потужно виглядав у другому таймі. Маємо кілька днів, як і тренерський штаб суперника, для серйозного аналізу.
Сьогодні ще велике релігійне свято. Ми не завжди пам’ятаємо про це під час футболу. Але коли чимось займаєшся, то розумієш, що це частинка чогось великого, і духовність – понад усе.
Що стосуєтся Пуканича, то є одна проблема. Коли нам його запропонували, то всі думали, що він – вихованець закарпатського футболу. І повинен бути заявлений «там», де Надь, Кополовець, Микуляк. Але виявилося, що не підпадає під вихованців закарпатського футболу. Парадокс. У такому разі Пуканич займатиме місце чи Савича, чи Нікулає, із якими в нас уже попередньо були заключні контракти. Ми просто чекали на їх трансфери. І якби Пуканич був заявлений як закарпатець, ми були б задоволені, але поки немає такої можливості. Є вимоги, під які він не підпадає як вихованець закарпатського футболу, не знаю, чому. Він – гравець кваліфікованого рівня, досить спокійний як людина.
Хотів би бачити місцевих молодих вихованців у своїй команді. Регулярно дивлюся матчі за їх участю. Два захисники – Сербул і Козак – та воротар тренуються в першій команді, щоб отримували практику. Можливо, через декілька місяців, півроку талановиті гравці заявлять про себе. Треба мати терпіння.
