- Ви в Донецьку працюєте вже півтора місяця. За цей час бува не встигли розчаруватися в тому, що прийняли запрошення "Металурга"?

- Ні. А мав би? Існують концептуальні речі, все йде за планом, маю на увазі - стратегію розвитку команди й клубу в цілому. Можливо, ви з боку не бачите прогресу, але він є, я це відчуваю. Усе нормально. Мені цікаво працювати в Донецьку.

- Коли підписували контракт із "Металургом", чи був у ньому пункт щодо завдань, які клуб має виконати?

- Такої конкретики, про яку ви говорите, не було. Головне для мене - створити команду на майбутнє.

- Ви вже розібралися з потенціалом всіх гравців?

- Із кожним днем ситуація все ясніша й ясніша. У "Металурзі" є гравці дуже хорошого рівня й хлопці трохи нижчі за класом. Але потенціал багатьох виконавців далеко не розкритий. Сподіваюся, що за допомогою нашого робочого процесу всі ще додадуть.

- Ваш попередник Юрій Максимов нарікав, що команда недоукомплектована. Що ви думаєте з цього приводу?

- Знаєте, якщо ситуацію розглядати глобально, то всі команди - недоукомплектовані. Постійно хочеться мати під рукою найкращих футболістів. Але в нашій команді зібрані гравці хорошого рівня.

- Російські журналісти, характеризуючи вас, відзначили, що можете в найкоротші терміни поставити команді гру. Але Україна не знає вашої тренерської концепції. Поділитеся нею?

- Віддаю перевагу атакувальному футболу, з контролем м’яча та силовим тиском.

- Більшу частину свого життя ви пропрацювали в російському футболі. Прийшовши в український "сокер", із чим зіткнулися? Які складнощі визначили для себе?

- Проблема в Україні в менеодна - незнання команд і гравців. У робочому порядку за допомогою асистентів намагаюся вирішити цю задачу. Якщо в Росії знав кожну команду й гравців у ній досконально, то тут поки цим похвалитися не можу.

- Поставлю банальне питання, яке журналісти мусують уже впродовж більше 20 років. Що скажете, порівнюючи російський та український чемпіонати?

- Чесно скажу, що поштовх українському чемпіонату дав чемпіонат Європи 2012 року: і в плані інфраструктури, й у плані розвитку футболу, якості гри. Переконаний, що зараз у Росії і в Україні майже однаковий рівень футболу.

- Донецький "Металург" став 15-ю командою у вашій тренерській кар’єрі. Чому так часто змінюєте колективи?

- Свою тренерську кар’єру починав ще молодим - у 32 роки. Тренував команди сіл, потім підвищував свій рівень, рухався далі. Дійшов до ФК "Краснодар", де мені дуже приємно було працювати. Там утілив багато зі своїх тренерських задумів.

- А яка з попередніх команд залишила у вас найбільший слід?

- Звичайно, перша моя команда "Дружба" (Будьонівськ), а також ФК "Краснодар", із яким працював із 2009 року. Там було дуже багато класних футболістів.

- Недавно на українському телебаченні Віктор Леоненко, кажучи про вас, як про тренера, невтішно відгукнувся. Із чим це могло бути пов’язано? Ви якось перетиналися з Леоненком у Росії?

- Упродовж двох місяців у Самарі, коли я був помічником у Олександ­ра Тарханова. Але Вітя там мало грав. Не знаю, що він може сказати про мене й мою тренерську кар’єру.

- Донецький "Металург" ніколи не вигравав у чемпіонаті у "Шахтаря", з яким зіграєте в найближчому турі. Це вас не лякає?

- Не лякає. А чого боятися? Просто в нас на сьогодні залишилося 12 гравців основного складу, решта - в лазареті. Ось це неприємно. Ми грали на в’язких полях, відповідно - дуже багато травмованих. Тому нам непросто буде грати із "Шахтарем".

- Яким підсумковим місцем у чемпіонаті ви були би задоволені?

- Я про це не думаю. Зараз голов­не завдання - поставити команді гру. А по закінченні чемпіонату порахуємо очки. Звичайно, чим вище ми будемо в турнірній таблиці, тим краще. Однак давайте не випереджати події.