Вихованця московського футболу Бориса Рассихіна вважають своїм не лише в Білокаменній, а й ще у двох столицях – Донбасу та Галичини. Ще б пак – за сім років виступів у донецькому «Шахтарі» він двічі вигравав Кубок СРСР, а у Львові спочатку був серед тих, хто писав на зеленому полі перші сторінки славетної історії «Карпат», а потім не один рік працював на різноманітних посадах в клубі, в тому числі й головного тренера «зелено-білих». Саме тому напередодні матчу «Карпати» – «Шахтар», двох рідних серцю Бориса Андрійовича команд, який у рамках 22-го туру Прем’єр-ліги відбудеться на полі львівського стадіону «Україна» у суботу, 30-го березня, Інформаційний центр ФК «Карпати» не міг не поспілкуватися з ветераном «гірників» та «левів».– Борисе Андрійовичу, зізнайтеся, на чиєму боці будуть ваші симпатії найближчого суботнього вечора?
– У ті часи, коли я грав на найвищому рівні, футболісти не змінювали клуби так часто, як це відбувається сьогодні. Звичайно, були винятки, але я до них не належав. Тому «Карпати» і «Шахтар» – це дві команди, в яких пройшла вся моя кар’єра гравця. Був, щоправда, ще й дрогобицький «Нафтовик», але в ньому я вже фактично, як кажуть, догравав, та й рівень то вже був зовсім не той, значно нижчий. Тож зрозуміло, намагаюся не пропускати матчі за участю і карпатівців, і донеччан, за які й вболіваю все своє життя. А коли вони грають між собою, то тут я хоча й бажаю обом командам показати гарний футбол, більше все-таки переживаю за «Карпати». Чому? Напевне тому, що з 1963 року як приїхав у Львів – одразу ж закохався і в місто, і в команду. Триває це все уже півстоліття, тож я давно почуваюся львів’янином, а серце у мене карпатівське та й кров, цілком ймовірно, зелено-біла (сміється. – Авт.).
– Друге питання також не буде надто оригінальним: чого очікуєте від суботнього матчу?
– Я вже казав, що бажаю обом командам продемонструвати красивий і змістовний футбол, аби глядачі стали свідками незабутнього видовища. Сподіваюся, це буде справжнє свято футболу і кожен, хто прийде на стадіон чи подивиться гру по телевізору, не пожалкує про витрачений час. Щодо результату, то зрозуміло, хто є фаворитом гри.
– Вважаєте, у «Карпат» немає шансів відібрати очки у «Шахтаря»?
– Навпаки, я думаю, є чимало чинників, які можуть допомогти нашій команді досягти позитивного результату. В даному випадку, нічию я також розглядаю як цілком прийнятний для «Карпат» підсумок.
– Можете конкретизувати, які саме чинники ви маєте на увазі?– Прошу. Перший – цілком реальна недооцінка суперника з боку «Шахтаря». Все ж ми другий рік поспіль перебуваємо в нижній частині турнірної таблиці. До того ж матч першого кола на «Донбас-Арені» команда Мірчі Луческу виграла з рахунком 3:0. Другий – перевага, яку мають донеччани в турнірній таблиці над конкурентами, а точніше, той факт, що в нинішньому сезоні їм ніхто й близько не може нав’язати боротьбу за титул. Та що там казати, 20 перемог у 21-му матчі говорять самі за себе. Так що налаштуватися на повну самовіддачу донеччанам буде не просто і в них можуть бути проблеми з мотивацією. Причому вони можуть цього й самі не зауважити – це ж психологія, у ній дуже багато речей відбувається на підсвідомому рівні. Третій чинник – гра відбудеться в суботу, а дуже багато гравців лише в середу повернуться зі збірних. Це стосується обох команд, але така ситуація на руку «Карпатам», бо вона десь нівелює різницю в класі команд, а він у «Шахтаря» однозначно вищий. Четвертий – весняний «Шахтар» помітно поступається осінньому. Звичайно, команда Луческу і сьогодні є дуже сильним суперником, але то вже не та «машина», яку ми бачили до зимової перерви.
– Ви маєте на увазі, що «Шахтар» наразі ще не набрав ігрової форми?
– І це також. Але в першу чергу я б говорив про втрату Вілліана. Цей гравець був стержневим у грі «Шахтаря» і команда була побудована саме довкола нього. Ви ж самі бачите, що з його відходом погіршилася як командна гра загалом, так і дії окремих виконавців. Переконаний, той же Мхітарян зараз виглядає не так яскраво, бо немає Вілліана. І коли в чемпіонаті України це не так помітно, то в Лізі чемпіонів далося взнаки одразу. Це ж аксіома – гравець грає тим краще, чим сильніші у нього партнери. От візьміть і порівняйте, як польське тріо (Піщек, Блащіковскі та Левандовскі) грає у «Боруссії» та в національній збірній. Їх уже навіть звинувачують у тому, що в збірній вони повністю не викладаються, а значить, не є патріотами. Особливо дістається Левандовскі. А вся проблема в тому, що у клубі і в збірній їхні партнери мають зовсім різний клас. А гра Левандовскі як центрального нападника в значно більшій мірі, ніж Піщека та Блащіковскі, залежить від партнерів. Як бачите, все дуже просто.
– Невже втрата одного Віл-ліана є настільки великою проблемою для «Шахтаря»? І потім, вони ж купили замість нього Тайсона.– Коли Мессі забрати у «Барселони», гра каталонців помітно погіршиться?.. Я не ставлю Вілліана та Мессі в один ряд. Але їхнє значення для гри «Шахтаря» і «Барси» є приблизно однаковим. Що ж до Тайсона, то він грає на фланзі. Ну бігає по лівому флангу, і що? Бігав за «Металіст», тепер бігає за «Шахтар»... Думаю, його купили, значною мірою, щоб заспокоїти вболівальників: мовляв, одну зірку продали, іншу придбали. Тільки зірки ці не одного рівня.
– Щось ми захопилися проблемами «Шахтаря». Давайте краще про «Карпати». Про нашу команду зараз говорять різне, але при цьому майже всі висловлюються дуже обережно, бо не знають, чого від неї можна очікувати найближчим часом.
– Те, що немає стабільності в результатах, мене зовсім не дивує. Адже йде формування нової команди. Я вважаю, що керівництво клубу дуже сильний зробило хід, запросивши головним тренером Ніколая Костова. Він мені нагадує Ернеста Юста – такий же спокійний, виважений, все аналізує, зважує і не поспішає з висновками. Подивіться, як він розумно розібрався з «господарством», яке йому дісталося в спадок від попередників. Не хочу нікого образити, але підбір гравців був, та й зараз є, у «Карпатах» далеко не той, що повинен бути, враховуючи амбіції та завдання, що стоять перед командою. Тим не менше, тренер зумів поставити команді гру і нехай потихеньку, але вона прогресує. Нинішні «Карпати» – це суто тренерська команда. От навіть зараз, нібито пішов Лукас – кращий бомбардир, один з найбільш гострих гравців команди. Здавалося б, серйозна втрата, але хіба по грі ви скажете, що «Карпати» здали? Ні, команда продовжує розвиватися і грати в той самий футбол, який показувала восени.
– Як оціните три перші матчі «Карпат» у весняній частині?
– «Таврію» переграли за всіма показниками, там немає що коментувати. Мали вигравати і в «Чорноморця», хоча в Одеси зараз дуже пристойна команда. Але ми володіли ініціативою, забили красивий гол. Однак помилки захисників та до певної міри й воротаря призвели до поразки. У Запоріжжі також почали дуже добре, забили гол і вирішили взяти паузу. Та з нашою обороною не можна відходити назад, треба весь час атакувати. Бо тільки-но сіли трохи глибше, як тут же нам забили, і все – далі вже тої гри, що була до пропущеного гола, ми не побачили.
– Але в кінці мали забити...
– Мені дуже імпонує довіра нашого тренера до молодих гравців. Випустити 17-річного хлопця Завійського на останні хвилини за рахунку 1:1 ризикне не кожен, а Костов на це пішов...
– ...і Тарас ледь не став героєм гри.
– Якби підсік над воротарем, точно б забив і став героєм. Шкода, що не забив, але не потрібно з цього робити трагедію. Мені Тарас дуже подобається. Я його знаю з дитинства. Він щойно почав займатися футболом, батько його паралельно водив на гімнастику і він два роки займався в моєї дружини, а потім і я з ним працював – акробатика для футболістів дуже важлива складова тренування. Вірю, що з нього виросте класний гравець. Є й інших багато талановитих хлопців. Переконаний, Ніколай Костов зробить в «Карпатах» дуже сильну команду. Але тільки не треба йому заважати. А ще необхідно набратися всім терпіння, бо формування команди – це процес, який вимагає часу.
