Вчора у другій половині дня молодіжна та юніорська команди «Карпат» віправилися на тренувальні збори до Туреччини. Разом з резервістами до Антальї вилетів і гравець першої команди клубу Ігор Озарків. Ні, його не перевели в молодіжний склад – хоча за віком 43-ий номер «зелено-білих» може грати за нього до завершення сезону 2013/2014.
Справа в тому, що підопічні Ніколая Костова на свій другий збір до Туреччини відбули ще в неділю, а він лише в понеділок пізно ввечері повернувся до Львова з Санкт-Петербурга, де в складі молодіжної збірної України U-21 виступав на Кубку співдружності-2013 і разом з партнерами виборов «срібло».
– Ігоре, з яким настроєм повернувся додому з Росії і з яким летиш до Туреччини?
– Навіть не знаю, що вам відповісти, бо якийсь він у мене наразі неоднозначний. З одного боку радий, що нарешті приєднаюся до команди і разом з партнерами по клубу готуватимусь до другої частини сезону. А з іншого – трохи сумно через поразку росіянам у фіналі Кубка співдружності. Ми ж в цілому дуже добре відіграли турнір, але в фіналі не все вийшло так, як ми хотіли.
– І що саме стало на заваді?
– Та якось з самого початку все пішло шкереберть. Вже на 5-ій хвилині самі собі забили. Другий гол пропустили через непорозуміння – я не вибив м’яча, бо залишив партнеру, а він понадіявся на мене. Третій – загубили їхнього гравця і він забив у порожні ворота. Ну а четвертий пропустили з пенальті.
– З призначенням пенальті претензій до судді немає? Все ж судді, як і суперники, були з Росії.
– Та ні, все було чисто. Наш воротар намагався обвести суперника в штрафному майданчику, а коли той його обікрав, то йому нічого не залишалося, як звалити росіянина з ніг. Пенальті стовідсотковий. Але він вже нічого не вирішував, бо це була остання хвилина гри.
– Україна хоча й програла, але найкрасивішим голом турніру однозначно всі визнали саме м’яч Калітвінцева у ворота росіян.
– Гол насправді вийшов шедевральний – таке не в кожній грі трапляється. І удар вийшов сильний, і траєкторія неймовірна. Воротар росіян ніби все зробив правильно, але м’яч, щойно пролетівши над його руками, різко «клюнув» вниз і залетів у саму «дев’ятку». Воротаря в цьому голі аж ніяк винити не можна – шансів у нього не було. Але шкода, що цей гол-красень не дозволив нам виграти.
– Що після гри сказав Сергій Іванович?
– Вся команда була пригнічена. Дуже хотіли виграти. Та й «боржок» перед росіянами ми мали. Два роки тому ми їм програли 0:3 на Меморіалі Гранаткіна. У них, щоправда, на відміну від нас, склад за два роки дуже сильно змінився, але це для нас особливого значення не мало – все одно хотіли реваншуватися. Сергій Іванович нас заспокоював, казав, що турнір ми відіграли нормально і можемо занести його собі до активу. Що ж до поразки, то сказав, що перемоги у нас ще попереду.
– Як і два роки тому, ви Росії програли на штучному газоні. Можливо, причина невдач саме в цьому?
– Ні, це не головне. Поле для обох команд однакове. До того ж зараз ми грали на дуже хорошому полі, воно практично не відрізняється від натурального. Ноги абсолютно на ньому не навантажуються. А програли, бо зіграли гірше, ніж вони – не скористалися всіма своїми шансами. Ну а про гру в обороні я вже казав.
– Ти пропустив спаринг на зборах і першу гру в Санкт-Петербурзі...
– Трохи прихворів – мав досить високу температуру, тому чотири дні взагалі не тренувався, а потім ще кілька днів лише бігав. Але одужав і далі все було нормально. Часу на полі провів достатньо.
– Відчував довіру тренера? Як гадаєш, на наступний збір отримаєш виклик?
– Сергій Іванович мені довіряв, це я відчував дуже добре. Сподіваюся, він залишився задоволений моїми діями, хоча, звичайно, без помилок не обійшлося.
– На якій позиції ти грав?
– Правого захисника. Тільки одного разу, в матчі з Молдовою у групі, коли не було в складі Нойока, я грав опорника.
– Ти повертаєшся в клубну команду. «Карпати» вже розпочали другий збір, а ти фактично лише починаєш підготовку до сезону.
– Я це розумію. В цьому плані буду наздоганяти партнерів. Ми в збірній тренувалися мінімально, бо був дуже насичений графік ігор. А «Карпати» провели цілий збір з акцентом на функціональну підготовку. Тому я чітко усвідомлюю, що мені доведеться зовсім непросто. Але я готовий до важкої роботи, бо хочу довести своє право на місце в складі.
