Колишній гравець дніпропетровського «Дніпра», одеського «Чорноморця», харківського «Металіста», автор першого голу збірної України, першого хет-трику у вітчизняному чемпіонаті та член клубу Олега Блохіна (151 гол) поділився своїм баченням поєдинку плей-оф Словенія — Україна, справедливістю виходу на Євро-2016, потенціалу команди напередодні континентального форуму та можливих перспектив Андрія Шевченка на чолі національної збірної.

— Іване Михайловичу, як вам учорашній матч у Мариборі?

— Вважаю, гра пройшла на досить високому рівні. Правда, не очікував од словенців, що вони такі противні. Гірше італійців, чесне слово. З одного боку, вчора суперник проявив себе не з найкращого боку. А з іншого — як кажуть, усі методи корисні, коли за ними слідує успіх. Грубощі, тиск на суддів упродовж усієї зустрічі, публіка, котра кидає фаєри… Одним слово, було зрозуміло, що українцям буде непросто обіграти господарів. Тим паче словенці використовували будь-яку можливість, аби підірвати авторитет й імідж наших гравців, аби завести та спровокувати їх. На благо, підопічні Фоменка не повелися на задум опонента як під час, так і після двобою. Це заслуга тренерського штабу, що футболісти не піддалися емоціями, не відповідали «взаємністю», а терпіли, терпіли й терпіли.

Хоча в дебюті зустрічі були «зриви». Зокрема, Коноплянка на рівному місці хотів зробити зі словенці клоунів. Теж саме можна сказати про Ярмоленка, котрий теж хотів пошити в дурні опікунів. Відчувалася якась самовпевненість із їхнього боку, що позначалося на діях усієї команди. Всі подумали, що путівка на Євро-2016 в кишені, тож уже не змарнують свій шанс. У принципі, все так і відбулося.

Одне прикро — були серйозні помилки суддівської бригади. Можна було не допустити, щоби Кравцю розбили голову. Для цього потрібно було кривдників іще в першому таймі покарати, коли, приміром, на Селезньова застрибнули й вдарили ліктем. Однак цього не відбулося. Зате згодом Артему розбили голову, а словенцю дали лише жовту картку. На мій погляд, за таке треба п’ять матчів дискваліфікації давати. Весь світ бачив, як гравець стрибає і, не дивлячись на м’яч, свідомо б’є українця по голові. Ще не знати, як Селезньов відійшов від того удару. Не виключаю, що в нього будуть знову проблеми зі здоров’ям.

Повторюся: будь моя воля, наклав би санкції насамперед на збірну, а потім на таких футболістів-грубіянів. Тим паче поведінка на полі деяких із них була просто неадекватною.

Знаєте, за такі дії вболівальників, які вчора проходили на «Людьскі врт», стадіони дискваліфіковують на чотири-п’ять матчів без глядачів. Окрім того, в бік наших футболістів учора летіли вибухові засоби, котрі могли нанести травми. Втім, у відповідь — нуль емоцій, ніхто на це не звертав уваги. Хотів би, щоби відповідні органи провели об’єктивний аналіз усього, що було в Мариборі. Чомусь так склалося, що одним усе пробачається, а інших карають. Це — не правильно. Перед законом усі повинні бути рівними.

— Найголовніше питання: Україна заслужено пройшла на французький чемпіонат Європи?

— Безумовно! Зважаючи на останні два поєдинки — взагалі однозначно. Питання в іншому: чому вони так не грали раніше, у кваліфікації? Чому до цього, у відбірному циклі, не билися за кожний м’яч? Якраз тому нам не вистало одного-двох балів, аби вийти з групи напряму. Ось у цьому парадокс, який потрібно викорінити. Не можна більше наступати на одні й ті ж граблі. Звичайно, є вислови: «переможців не осуджують» і «щастить найкращим». Однак Фортуна була на нашому боці. Причому в обох матчах. Вочевидь, ходимо під Богом і, щонайголовніше, заслужили поїхати на Євро.

— Бачите потенціал нинішнього колективу, котрий наступного літа дозволить гідно виступити на континентальному форумі?

— Справа в тому, що попереду ще півроку. Гадаю, впродовж цього часу ще багато нових футболістів може з’явитися. Найбільше насторожує, що немає конкуренції на позиції форварда. Досі не второпаю, чому не запрошують Девича. Марко стабільно грає за «Рубін». Не так важливо, звідки цей клуб, з Росії чи ні. Не він винен, що там опинився. До того ж він переїхав, коли були нормальні взаємини зі східним сусідом. Складно збагнути, чому Девича оминають увагою. На мою думку, Марко — нападник високого класу. Зі своєї кар’єри роблю висновок, що такі виконавці потрібні збірній. Натуралізований форвард довів, що прагне захищати честь України. Більше того: змінив своє сербське громадянство.

Таким чином вважаю, що збірна потребує підсилення в усіх лініях. Хоча вже зрозуміло, що на Євро-2016 ніхто не ставитиме надзавдання перед командою. Отож необхідно принаймні спробувати вийти зі своєї групи та пробитися якнайдалі. В нас вистачає якісних кадрів, аби переслідувати таку мету. Приміром, Ібрагімович самотужки тягне Швецію. Чому Ярмоленку, Коноплянці та навіть Хачеріді (на мій погляд, усі вони — висококваліфіковані виконавці) не послідувати його прикладу? Головне — вони повинні ставитися сумлінніше до важливих матчів і брати на себе відповідальність у рішеннях на полі.

— Подейкують, що національну команду після Фоменка може очолити Андрій Шевченко. Як дивитеся на таку перспективу?

— Я нічого не маю проти. Проте, щоби працювати зі збірної, потрібно пройти бодай відбірковий цикл. Збірна на чолі з Шевченком — цукерочка із золотою облямівкою. В перспективі. Та зараз Андрію потрібно пройти певний період підготовки. Не сумніваюся в його професіональності чи в тому, що він «дозрів» для такої роботи. Однак не кожен клуб готовий надати таку можливість людині, котра нікого не тренувала, не говорячи вже про головну команду країни. На мій погляд, це не зовсім правильно. Хоча життя таке, що все можливо.

Рано чи пізно Шевченко спробує себе в новій якості. Втім, не всім вдається починати зразу з Ліги чемпіонів і чемпіонату Європи. Розумію, що він заслужив, має чимало преференцій. Проте потрібно починати з іншого рівня. Для початку ще треба попрацювати з хорошими клубами, щоби відточити тренерські здібності. Впевнений, що в теорії Андрій розуміється, але йому потрібна практика. На чолі збірної була низка тренерів. Блохіну вдалося чогось досягти. Зате Буряку нічого не вдалося, як і Сабо. Отож як гравці були великими, проте як тренери — посередні. З цього потрібно робити конкретні висновки. Щоправда, одне діло запропонувати й зовсім інше — погодитись. Не факт, що Шевченко візьметься за таку посаду. Загалом, думаю, поки такі розмови — на рівні пліток. Однак якщо в збірній буде новий колектив, а Андрій там працюватиме помічником, це вже інша справа — це куди краще, ніж самому очолювати команду, з якою доведеться виступати на чемпіонаті Європи.