Колишній головний тренер Карпат Ігор Йовичевич поділився думками щодо матчу Хорватія – Україна.
Ігор Йовичевич – один із найбільш шанованих хорватів українського футболу. Він грав за Карпати, після завершення виступів працював у дирекції клубу, а також залишив свій слід і як головний тренер львів’ян. Тож напередодні матчу хорватської та української збірних важко було знайти кращого експерта, щоб попросити його прокоментувати зустріч, яка стане найголовнішою для наших країн цього тижня.
Пан Ігор нині очолює словенський клуб Цельє, де його помічником, до слова, є інший карпатівець – Юрій Беньо. Але навіть попри клубні справи, з ентузіазмом відгукнувся на дзвінок з України й передавав чимало вітань своїм друзям та знайомим зі Львова й інших наших міст.
– Для нас, українців, матч проти Хорватії є одним із ключових у відбірковому турнірі Групи І. Хорвати випереджають нас на два очки. На вашій батьківщині нашу збірну також вважають одним із найголовніших суперників?
– Так, однозначно. Це буде дуже важливий матч для збірної Хорватії – навіть при тому, що у нас кожен наступний вважають найважливішим. Матч проти українців буде дуже цінним як із точки зору психології, так і з огляду на турнірну стратегію. Для нашої збірної дуже важливо добре зіграти проти України, тому що, безперечно, нині в групі нічого ще не визначено й матч проти одного з потенційних головних конкурентів буде дуже важливим.
– Поєдинок відбудеться в Загребі – вашому рідному місті. Якої українцям очікувати атмосфери?
– Збірна Хорватії вперше після довгої паузи зіграє вдома при своїх вболівальниках (останні два домашні поєдинки, нагадаємо, пройшли при порожніх трибунах. – прим.). Тому очікується аншлаг.
– Наші збірні неодноразово перетиналися, і в більшості випадків перевага була на стороні хорватів… Нам варто сподіватися на недооцінку?
– У жодному випадку. У Хорватії до української збірної ставляться з великим респектом. Повагу заслужив увесь український футбол – тут добре пам’ятають, що, скажімо, у відбірковому турнірі до чемпіонату світу 2010 року саме Україна випередила Хорватію. Клубний футбол України також має хорошу репутацію – власне, чимало хороших хорватських футболістів грали в українській Прем’єр-лізі й добре про неї відгукувалися. До того ж, на шляху на чемпіонат світу в принципі не можна недооцінювати суперників, і збірна Хорватії дуже хоче продовжити успішну серію й лишитися на чолі Групи І.
– Нині хорватська збірна зіркова, як ніколи. Навіть за часів Шукера, Бобана, Просінечки не було, здається, настільки великої плеяди непересічних гравців високого європейського рівня…
– Маю сказати, що в України також є футболісти, які можуть вирішити долю матчу за секунду. Це стосується і Ярмоленка, і Коноплянки, які визначають гру збірної і є ключовими факторами в фазі атаки. Тим більше, що у Хорватії є певна проблема: ви знаєте самі, що випав Шиме Врсалько із Атлетико (Мадрид), і тепер на його позиції доведеться зіграти Тіму Йєдваю, номінальному центральному захиснику.
– З іншого боку, Ярмоленко далеко не завжди грає настільки натхненно, як нам би хотілося, а Коноплянка взагалі загубився у Шальке.
– Побачимо, як воно буде. У всякому разі, якщо Хорватія натисне на суперника попереду, то це полегшить оборонні дії проти українських лідерів атаки. Якщо ж цього не буде, то Україна матиме більшу свободу дій навіть у позиційних атаках, не кажучи вже про контратаки.
– Наскільки вам подобається збірна України часів Андрія Шевченка?
– Якщо порівняти стиль гри збірної України при Фоменкові та Шевченкові, ми побачимо, що у кожного з тренерів своя філософія – нема тут правильної й неправильної, це просто різний підхід двох спеціалістів. Я шаную Андрія Шевченка – він має свій стиль, філософію і не підлаштовується ні під кого. Я з ним познайомився на тренерських курсах і за цей рік спільного навчання відчув його ідеї, побачив, який футбол він хоче бачити. Шевченко оточив себе кваліфікованими фахівцями, тож вони мали разом розробити цікавий план проти хорватської збірної.
– Зрозуміло, господарі будуть фаворитами протистояння. Які козирі матиме Україна?
– Мені самому цікаво це все побачити – обов’язково буду дивитися цей матч і маю бажання, щоб збірні обох небайдужих мені країн досягали успіху й прогресували. Зрозуміло, Україна – збірна, яка має непоганий захист, низку досвідчених гравців від воротаря до польових гравців. Вона швидко переходить від оборони в атаку. Але як саме вона буде протистояти Хорватії – думаю, це загадка. Шевченко може здивувати.
– Ви також залишили свій слід в українському футболі, зокрема, кілька ваших колишніх підопічних претендують вже на потрапляння у збірну. Кого б порадили?
– Мені це дуже приємно – у нас у Карпатах була справді перспективна команда, у якій багато хлопців можуть претендувати на таку честь, як збірна.
– Серед тих, кого немає у національній команді, й Володимир Костевич, котрий досить вдало, як на мене, стартував у команді Лех – одному з лідерів польської Екстракляси, однак не був викликаний навіть за умови дискваліфікації основного на позиції лівого захисника – Едуарда Соболя…
– Костевич має потенціал і підтверджує його з кожним матчем. Зміна клубу й ліги додає йому впевненості. У, можливо, більш сильній лізі, якою нині є польська, він росте як футболіст. Те, що його нині нема у збірній, аж ніяк не означає, що він ніколи не буде викликаний. Не маю сумнівів, що тренерський штаб збірної України стежить за виступами Володимира у Леху, тож незабаром Костевич має стати одним із найкращих лівих захисників України (якщо він зараз ним ще не є), - сказав Йовичевич sportarena.