Після 21 лютого й до минулої п’ятниці автор цих рядків не був на Майдані: не хотілося бачити неуникний процес, коли те, що є святим, опошлюється. Утім, 28 березня до мене приїхала погостювати мама, а єдиним для неї щемним місцем для відвідин і став отой невеликий клаптик нашої столиці, де взимку загинула сотня людей. Відтак довелося йти…
Найголовніше враження од власне Євромайдану таке: за місяць він майже не змінився. Так, людей стало набагато менше, а квітів — більше. Справді, намітилися очевидні ознаки того, що багатостраждальний Будинок профспілок реконструюють (скільки там мільйонів піде!). Окрім того (це так — між іншим), на головній площі держави знову з’явилася та жовта конусовидна піраміда з матерії, й то взагалі щось неймовірне: цей суто язичницький символ стояв поблизу пам’ятника засновникам Києва до того моменту, коли беркутівці почали «остаточний» штурм Майдану, тоді її довелося зняти, бо вона затуляла горизонт — і саме в цей момент у нашої Революції настав перелом (скажете, я зациклився на несуттєвих символах?) … Утім, у всьому іншому центральна площа країни стоїть нині в такому ж вигляді, як і наприкінці зими.
Інша справа — вулиця Грушевського. По-перше, тут реально почали класти нову бруківку (на Хрещатику цього поки не спостерігається). По-друге, керманич київського «Динамо» Ігор Суркіс дотримав слова, відтак колони клубної арени почали реставрувати. Погляньте на фото: як бачите, поки великої світлини Валерія Лобановського, що розміщувалася праворуч од входу, немає, проте нижню половину колон побілено. І, хоча я не фахівець, однак, побачивши й помацавши на дотик, зрозумів, що довго колони білосніжними не залишаться. У одному з останніх інтерв’ю з динамівським президентом я пропонував, мовляв, краще було би купити іншу фарбу, стійку до потрясінь і вандалів, однак Ігор Михайлович повідомив, що такої не існує. Тому використовують звичну, яка швидко посіріє, потріскається, а написи «Здєсь бил Нікалай» з’являтимуться рясно — навіть тоді, коли їхні автори «працюватимуть» звичайним олівцем… По-третє, пам’ятник Лобановському й далі стоїть на п’ятачку поблизу стадіону його імені: стоїть, наскільки я побачив, цілий та неушкоджений.
