Сьогодні, 30 березня, заслужений майстер спорту, заслужений тренер України, неодноразовий чемпіон СРСР, володар Кубка, з 1973 до 1990 року гравець у складі київського "Динамо", володар Кубка володарів Кубка УЄФА та учасник фінальної гри за Суперкубок УЄФА 1986 року, відзначає ювілей - 60 років.
У 1988 році Михайличенко удостоївся срібної медалі на ЧЄ і золотої на Олімпійських іграх. Спортивні журналісти тих років так писали про Олексія Михайличенка:
"Дорога у великий футбол для Олексія почалася в рідному Києві. Йому дуже пощастило з тренером - він потрапив у групу, яку набирав нещодавній лідер динамівських атак, відмінний центрфорвард Анатолій Бишовець. Можливо, у десятирічного Альоші природний талант був не яскравішим, ніж в інших його однолітків, але, як згадує Бишовець, працьовитість і наполегливість цього хлопця значно вирізняла його з-поміж інших вихованців.
Якщо в нього не виходила та чи інша вправа, то він залишався на полі після занять і домагався потрібного результату. Про таких кажуть - він зробив самого себе.
Михайличенку не раз доводилося зазнавати труднощів, незважаючи на те, що його одразу запросили в команду майстрів після закінчення школи разом із товаришами по школі - воротарем Валерієм Паламарчуком і півзахисником Сергієм Працюком. Починали молоді гравці грати в дублюючому складі, Олексію була відведена роль атакувального півзахисника, як і його вчитель Бишовець, він не володів гарною стартовою швидкістю, але варто було йому набрати хід - утримати було досить складно.
Майстерність Михайличенка зростала, але тренери не поспішали вводити його в основний склад - чи то не хотіли форсувати його підготовку, чи то не дуже вірили в гравця, а можливо - і те й інше.
Дебют Олексія у великому футболі все відкладався і відкладався, незважаючи на те, що в дублі він був найкращим бомбардиром. Довгоочікувана подія сталася 19квітня 1983 року - старший тренер "Динамо" Юрій Морозов довірив 20-ти річному гравцеві місце в основному складі в матчі з московським ЦСКА. Михайличенко в першому таймі забиває, як виявилося, переможний гол. За минулий сезон Олексій забиває 17 м'ячів, граючи за дублюючий склад, ставши найкращим бомбардиром турніру.
До слова, Бишовець був переконаний, що закріпитися в основному складі Михайличенку не вдасться через те, що він не підходить до схеми гри Лобановського. Але завдяки своїй завзятості та терпінню Олексій подолав стіну недовіри тренерів, довівши своєю грою, що є майстром своєї справи.
Найкращим роком для нього став 1988 рік, коли киянин виступав єдиним гравцем і в збірній СРСР, і в Олімпійській. В опитуванні тижневика "Футбол-Хокейк" з рекордною сумою в 482 очки перше місце посів киянин, другим був Рінат Дасаєв, який набрав 109 очок.
Восени 1990 року Михайличенко підписав контракт з італійською "Сампдорією" і поїхав до Генуї. А незабаром півзахисника купив "Глазго Рейджерс", пристойно заробивши на трансфері.
Михайличенко вписався в ігровий ансамбль, а адаптуватися в нових умовах йому допоміг Олег Кузнєцов. Олексій Олександрович продовжував вигравати медалі та трофеї: став чемпіоном Італії, і п'ятиразовим - Шотландії, двічі виграв Кубок Шотландії.
У складі збірної України Михайличенко провів дві гри, а завершивши кар'єру гравця, перейшов на тренерську роботу. З молодіжною збірною У-21 став срібним призером Чемпіонату Європи 2006 р. З "Динамо" Київ двічі вигравав золото (2003, 2004) і Суперкубок України (2004).
Наразі Олексій Михайличенко віцепрезидент УАФ. Він бере активну участь у ветеранській діяльності "Динамо", граючи в команді ветеранів. Михайличенко удостоєний орденами "За заслуги" 1, 2, 3 ступеня, орденом "Дружби народів".
Шановний Олексію Олександровичу, вітаємо Вас із гідним Ювілеєм 60-річчя! Успіхів Вам у роботі, здоров'я, благополуччя в сімейному житті, мирного неба!
