Тренер «Карпат» U-19 Ігор Йовічевіч поділився своїми враженнями від гостьового матчу з київським «Арсеналом» в рамках заключного, 14-го туру попереднього етапу першості України серед юніорських команд клубів Прем’єр-ліги, який у підсумку закінчився вольовою перемогою «левів» з рахунком 2:1.
– До Києва ми приїхали, достроково гарантувавши собі місце у фінальному турнірі першості, де й будуть розіграні медалі. Тому, помізкувавши над складом, я та мої колеги по тренерському штабу прийшли колегіально до рішення, щоб у цій зустрічі дати більше ігрового часу тим хлопцям, хто упродовж групового етапу переважно перебував у резерві. І я, в принципі, їхніми діями залишився задоволений.
Ми грали проти аутсайдера, однак поєдинок видався важким і досить цікавим. На діях обох команд позначилася якість поля. Схоже, його ніхто «не катає», тому за сирої погоди воно набрякло. До того ж воно не є рівне, а тому гравцям доводилося витрачати чимало зусиль на приборкання м’яча. Загалом ми мали перевагу, причому не тільки територіальну, а й ігрову. Фактично ми весь перший тайм просиділи на воротах господарів, але забити так і не змогли, хоча мали дві прекрасні для цього нагоди. Спочатку Юра Захарків пробив впритул із дальньою стійкою, а згодом вже Володя Гладкий, якого Діма Полюганич вивів сам-на-сам з воротарем, пробив повз кіпера і здавалося за мить круглий затріпотить у сітці. Однак захисник киян в останню мить зумів врятувати свою команду від неприємностей. Натомість «Арсенал» за перші 45 хвилин лише раз вдарив по нашим воротам і забив. В тому епізоді, коли ми пропустили гол, дуже грубу помилку зробили наші захисники. Я не розумію, як могло статися, що їхній гравець один по центру вивалився на воротаря. От і вийшло, що ми весь тайм провели в атаках, а на перерву пішли з дефіцитом в один м’яч.
Не простим видався і другий тайм. Втім, наші намагання змінити рахунок на свою користь таки принесли свій результат. Щоправда, і зрівняти рахунок, і вирвати перемогу нам вдалося лише наприкінці зустрічі. А переможний м’яч ми забили взагалі на останній хвилині основного ігрового часу. Але це ще раз характеризує моїх хлопців, як вольових гравців, які до останнього не лише вірять у кращу долю, а й роблять усе від них залежне, щоб змінити на свою користь підсумковий результат.
Звичайно, у нашій грі сьогодні було чимало помилок. Однак це ж футбол. Також не можна забувати, що гра, за великим рахунком, для нас вже нічого не вирішувала. Тим не менше, хлопці дуже добре налаштувалися на боротьбу, свідченням чого й стала їхня вольова перемога.
Вигравати звичайно приємно, але груповий турнір вже позаду і нам необхідно якомога швидше його проаналізувати, зробити правильні висновки і з першого ж туру фінальної частини першості включитися в боротьбу за нагороди. Ми ставимо максимальні завдання на кожну гру і я дуже сподіваюся, що ми їх виконаємо.
