Головний тренер молодіжної збірної України (U-21) Руслан Ротань дав ексклюзивне інтерв’ю Команді 1.

— Руслане Петровичу, віднині ви — володар тренерського диплому вищої категорії. Це було складне навчання?

— Воно було дуже цікаве. Центр ліцензування УАФ запропонував нам різноманітну та насичену програму. Навчання проходило в декілька сесій, ми слухали лекції професійних фахівців, проводили практичну роботу, обмінювались досвідом з колегами, складали заліки та іспити. Я дуже вдячний керівнику тренерських курсів Валерію Шамардіну, який в такий непростий час зміг довести цю справу до кінця. Адже два останні етапи нашого навчання проходили вже під час війни.

— Враховуючи вашу зайнятість на фінальній сесії PRO-диплому, ви, мабуть, ще не встигли проаналізувати ваш переможний двобій зі Словаччиною. Тепер буде час підбити підсумки?

— Вважаю, що з підсумками поспішати не треба — все найцікавіше у нашої команди ще попереду. Аналіз ігор зі словаками ми вже провели, а зараз готуємося до жеребкування. Я вже маю на руках мінімальне досьє на всіх учасників молодіжного Євро.

— Кого бажаєте отримати в суперники?

— Ті команди, які ми зможемо перемогти. Тішить, що наші футболісти хочуть зіграти з найсильнішими збірними. Це свідчить лише про те, що хлопці впевненні в своїх силах — вони не бояться грати проти будь-кого. Мабуть, це і є найголовніший підсумок відбірного циклу. Причому ключове тут саме грати, а не битися.

— З переможними емоціями справлялися довго?

— В футболі важливо якомога швидше перемикатися з одного матчу на наступний. Ми в команді відразу домовилися: радіємо день — працюємо далі. В особливості це стосується наших футболістів, які повернулися в клуби і продовжили вирішувати там свої турнірні завдання.

Бачу, що переважна більшість з них поїхала з молодіжки в чудовому тонусі. Ми продовжуємо стежити за кожним гравцем, придивляємося до потенційних новачків, підтримуємо з ними постійний зв'язок. Словом, святкувати особливо часу не маємо. Та і святкувати поки що нічого — вирішення головного завдання попереду.

Я не люблю нікого виділяти, але останній матч Шахтаря з Реалом приніс мені неабияке задоволення та гордість за тих хлопців, яких ми добре знаємо. Один з моїх помічників сказав їм після матчів зі Словаччиною, що хотів не стільки на чемпіонат Європи, скільки продовжити роботу саме з цим колективом. Я з ним погоджуюся — у нас дійсно команда з великої літери. Вона здатна і далі дивувати своїх суперників, але для цього ми будемо збільшувати вимоги. Гадаю, гравці будуть до них готові.        

— Чемпіонат Європи стартує наприкінці червня, а це означає, що напередодні ви будете мати можливість провести лише один збір — в березні. Чи є нормальною ситуація, за якої збірна країни, яка має за мету потрапити на Олімпіаду, збирається лише раз в півроку?

— У вас не зовсім достовірна інформація. Справа в тому, що ми плануємо збір з 15-го по 23 листопада, але для цього мають скластися деякі фактори — в Україні в цей час буде в розпалі змагальний цикл…

Почнемо з того, що всі ми чудово розуміємо, в який час живемо. Велика справа, що в умовах війни чемпіонат України взагалі стартував, і за це окрема подяка нашим воїнам, а також керівникам УАФ та клубів. Сезон було розпочато з невеликим запізненням, притому зі свого боку ми, так само як і національна збірна, просили УПЛ не призначити тур напередодні наших вересневих матчів. Це не було пов’язано з бажанням отримати додатковий час на підготовку.

Справа не в цьому, а в звичайній логістиці, адже добиратися до місця нашої вересневої дислокації нам довелося майже цілу добу. Якби не було відміни туру, гравцям не вистачило часу навіть на те, щоб просто виспатися — ні про яку роботу мова б взагалі не йшла.

— Що вам заважає вимагати і зараз відміну ще одного туру, щоб провести збір в листопаді?

— Совість (посміхається). Ми не можемо нехтувати інтересами клубів, бо саме вони готують футболістів для збірних. Що стабільніші будуть клуби, то краще для нас. В цій ситуації ухвалили наступне рішення: на збір в листопаді покличемо всіх наших легіонерів (можливо, серед них будуть і нові імена), а також тих гравців УПЛ, яких погодяться відпустити клуби. Ми все розуміємо, тому навіть не піднімаємо питання з приводу футболістів, які стабільно виступають в основі, або просто інколи виходять на заміну. Інша справа — хлопці, які взагалі не грають, а переважно тільки тренуються. Гадаю, цей збір піде їм тільки на користь.

Готуючись до фінального раунду Євро, ми не повинні забувати про те, що вже в вересні наступного року стартує новий цикл для нової молодіжки, тому перед нами, в зв’язку з тим, що в Україні відсутня збірна U-20, стоїть непросте завдання. Паралельно треба працювати на перспективу. В березні та червні часу на це може просто не вистачити. До того ж, судячи з нинішньої ситуації, ми не виключаємо, що деякі наші лідери в будь-який момент можуть піти на підвищення. Тому потрібно постійно дивитися в завтрашній день.

— Як ідуть перемовини з клубами?

— По-різному, але в цілому до нашого прохання ставляться з розумінням. Наприклад, Рух та Чорноморець в наших інтересах взагалі погодилися здвинути свій матч на декілька днів. Є певні нюанси по іншим командам, але я сподіваюся, що вони вирішаться позитивно. Ми розуміємо, що це не офіційна дата ФІФА (клуби мають право відпускати тільки учасників чемпіонату світу), але, за моєю інформацією, в листопаді збираються всі збірні, які їдуть на молодіжне Євро. Не хочеться зі старту давати всім їм фору.

— З ким плануєте зіграти?

— Варіантів поки що вистачає. Звісно, треба діяти швидко, не заставляючи суперників чекати. Але, мабуть, не завадить побачити і результати жеребкування. Тобто, все зрозуміємо лише після 18 жовтня.

Відразу хочу сказати, що як би не закінчилася ця історія, ми не будемо ні в чому звинувачувати клуби та УПЛ. Вони завжди йшли нам назустріч. Сподіваюся, так буде і цього разу, тому що всі чудово розуміють, що в наш складний час будь-який матч будь-якої команди на міжнародній арені — це зайва можливість нагадати світові, що в нас йде війна.

Я дуже пишаюся тим, що футболісти молодіжної збірної України беруть приклад з наших воїнів. В нас в команді, здається, у кожного третього гравця зараз на фронті хтось з рідних — батьки, брати. Хлопці мало про це говорять, але багато роблять як для них, так і для інших представників ЗСУ…