Екс-захисник київського "Динамо" Крістіан Біловар, який грає на правах оренди в чемпіонаті Кіпру за АЕЛ із Лімасола (провів сім матчів у всіх турнірах), розповів про закордонну кар’єру.

- Радий бачити команду, у мене все добре. Але трохи важко сфокусуватися на роботі та на новому етапі свого життя, адже думками я постійно перебуваю в Україні. Уся моя сім’я, мої рідні та близькі люди зараз там. Кожного дня перебуваю з ними на зв’язку та молюся за них, адже ніколи не можна бути впевненим у тому, що буде завтра.

- Наскільки часто у тебе на Кіпрі запитують про війну? Що саме ти розповідаєш?

- У мене немає тут друзів, окрім футболістів, з якими я граю в одній команді. Тому про війну у мене запитували лише вони. Їм, дійсно, цікаво. Коли я тільки переїхав, вони запитували, чи все у мене добре, чи все добре у моєї сім’ї, яка ситуація зараз в Україні. Я постарався їм усе пояснити, щоб у них не було хибного враження. Основне, що я хотів їм донести, це те, що з божою поміччю правда завжди переможе. Це стосується як війни, так і інших аспектів життя.

- На Кіпрі багато росіян, чи не було з ними якихось проблем?

- Поки що не помічав, що їх тут багато, принаймні, я з ними не перетинався, адже майже ніде не буваю. Найбільше спілкуюся з Кевіном Міральясом та Ніко Ілічано, який свого часу грав за збірну Молдови. Це два дорослі та досвідчені гравці, які мені дуже допомогли в адаптації, коли я щойно сюди приїхав, завжди питали, як справи в Україні, чи усе в мене добре, чи не потрібна допомога із житлом тощо.

Незважаючи на високий статус Міральяса, який колись був головною зіркою збірної Бельгії, зараз він дивиться багато матчів "Динамо" та слідкує за нашою командою. Ми з ним згадували, як "Динамо" свого часу обіграло "Евертон" 5:2, і він не їздив на той матч, адже йому сказали, щоб готувався до наступного, і що можуть обійтися без нього. Не можу сказати, чи він дивиться кожен матч, але знаю, що цікавиться нашою командо. Ми навіть разом дивилися трансляцію матчу киян із "Рухом" у YouTube.

- А чи не питав його, чи хотів би він перейти до "Динамо"?

- Ні, але він відкрита людина. І якби "Динамо" захотіло з ним поговорити, він би принаймні не відмовився.

- З ким із динамівців ти зараз спілкуєшся найбільше?

- Не можу виділити когось одного, спілкуюсь багато з ким. В основному, це молоді футболісти: Денис Попов, Владислав Ванат, Руслан Нещерет, з яким ми народилися в одному місті, тому підтримуємо зв’язок. Крім того, я слідкую за кожним матчем "Динамо". І на перемоги та поразки реагую, як і кожен футболіст.

- Коли молоді футболісти ідуть в оренду, вони зазвичай обирають центральну Європу. Як у тебе склався варіант із Кіпром?

- У мене було кілька пропозицій: одна з них у Польщі, одна в Бельгії та одна з Кіпру. Для мене, як молодого футболіста, визначальним стало те, що тут мені пообіцяли ігрову практику майже в усіх матчах сезону.

- Ти розмовляв із Луческу перед тим, як іти в оренду? Можливо, він щось сказав тобі, якось мотивував?

- Так, я розмовляв із ним наприкінці тренувального збору у Швейцарії. Він порекомендував мені піти в оренду і сказав, що мені потрібно набиратися ігрової практики та досвіду. Тому що мені немає сенсу зараз сидіти на лаві запасних, а потрібно грати. Тільки так я зможу вирости у хорошого гравця. Я його послухав, і завжди буду дослуховуватися до його порад.

- Гра в центрі захисту вимагає максимальної комунікації з партнерами. Як у тебе справи з іноземними мовами? Чи розумієш ти вимоги тренера?

- Я спокійно розмовляю англійською мовою. Хоча в команді багато іноземців – бразильців, португальців тощо – але на полі комунікація завжди відбувається англійською. У нас, зокрема, грає рідний брат голкіпера "Ліверпуля" Аліссона Бекера, також є багато інших гравців, які свого часу виступали у топових чемпіонатах Європи.

- Це яскравий приклад того, що юні футболісти, ще виступаючи в Академії, мають вчити іноземні мови…

- Звичайно, ти ніколи не знаєш, куди заведе тебе життя. І зараз я шкодую, що раніше, у школі, не вчив більше мов. Багато гравців розповідає мені, що є команди, де основна мова, приміром, французька чи іспанська. І зараз я стараюся трохи вчити французьку.

- Чемпіонат Кіпру, можливо, недооцінюють. Ми бачимо, як грав АЕК у групі Ліги Європи з "Динамо", пам’ятаємо про "Анортосіс", який у 2010-х вийшов до групового турніру Ліги чемпіонів, потім Європа дізналася про АПОЕЛ…

- Я можу сказати, що рівень чемпіонату зростає тоді, коли зростає рівень футболістів, які виступають у ньому. А за останні декілька років, три-п’ять, сюди приїжджає багато топових футболістів, причому в команди різного рівня – від лідерів до аутсайдерів. За приклад можна взяти "Аріс", який минулого сезону виступав у другій лізі, а зараз посідає друге місце у вищому дивізіоні. Це відбувається завдяки тому, що до них приїхало багато легіонерів, у тому числі з французької Ліги 1 та іспанської Ла Ліги. Також у цьому сезоні "Омонія" грала у групі Ліги Європи, і в двох матчах із "Манчестер Юнайтед" ні в чому не поступалася англійському гранду, той же "Аполлон" грав у Лізі конференцій із "Дніпром-1". Найцікавіше, що наступного сезону Кіпр буде представлений у єврокубках уже інші команди, і в цьому краса чемпіонату країни.

- Виходить, твоя головна задача тут, на Кіпрі, – набуття досвіду, нових футбольних знань, аби повернутися до рідної команди?

- Зараз Бог дав мені таку можливість опинитися тут, і я бачу, що у цьому чемпіонаті та в цій команді я можу прогресувати. Але я не можу оцінювати свій прогрес – можу лише запевнити, що кожного дня докладаю максимум зусиль, аби розвиватися як футболіст. Звичайно, мені хотілося би повернутися до "Динамо", бо це мій рідний клуб, але мій прогрес оцінюватиме Містер, і остаточне рішення – повертати мене чи ні – буде за ним.

- Зараз у "Динамо" непростий період – через психологічний стан, через часті переїзди. Що ти відчуваєш, як уболівальник команди?

- Такий великий тренер, як Містер Луческу, обов’язково виведе команду з цієї чорної полоси. Якщо команда піддається критиці – їй допомагає тренер, якщо критикують тренера – йому допомагає команда. Я впевнений, що "Динамо" зараз працює разом, як ніколи. Я особисто був на тренувальному зборі першої команди, і бачив, як футболісти ставляться до цього тренера. Упевнений, що з тією повагою, яка є у хлопців до Містера, йому швидко вдасться витягнути їх із цієї чорної полоси.

- У тебе є хороша можливість звернутися до захисників та захисниць України, які боронять нашу Батьківщину від окупантів. Що б ти сказав їм від себе особисто?

- Хотів би подякувати кожному, хто боронить країну, оскільки знаю, яку велику роботу вони виконують, аби моя сім’я, мої близькі люди могли спокійно спати. Я кожен день молюся за всіх українців, не лише за своїх близьких, щоб правда перемогла і ми зрозуміли, хто був правий.