Гравець "Полісся" Дмитро Задерецький в інтерв’ю офіційному сайту ПФЛ згадав період своєї кар’єри у "Волині", якою тоді керував Віталій Кварцяний.

- Спочатку насторожено поставився до того, що Кварцяний очолить команду, адже він любить масивних футболістів, тому переживав, що через антропометрію не гратиму. Але виявилося все зовсім по-іншому, він з першого дня полюбив мене та гарно ставився. Кварцяний постійно підтягував молодь до тренувань з першою командою. Тоді у "Волині" було багато якісних легіонерів, за рахунок чого й молодь поряд із ними росла. Тому всі переживання були марними.

Я навіть не очікував, що в заявку потраплю на першу гру та тим більше на поле вийду. Але виявилсоя інакше, хвилині на 35 Кварцяний підкликав до себе та сказав, щоб виходив замість Бобиря. Володимирович запитав: "Боїшся?", я звичайно сказав, що ні. А Володимирович мені: "Не бреши, бачу, що боїшся".

Так, звичайно, було що він в роздягальні емоції виливав та деяким "пихав", але мене якось обходило. Можливо тоді він ще жалів як молодого, вже потім могло й мені серйозніше перепасти. Було й таке, що реально за живе десь чіпляв, але наступного дня Віталій Володимирович приходив наче й не було нічого, тому й ображатися на нього довго неможливо було. Він дуже гарний мужик, якщо з ним спілкуватися поза полем, завжди можна було за порадою звернутися. У хлопців навіть були ситуації патові, коли він свої гроші давав, але назад брати не хотів.

На перших зборах думав: "Куди я потрапив?". Навантаження в нього були просто шаленими. Хоча коли я прийшов, то тренувань з собакою вже не було. А бронежилети дуже добре пам’ятаю, тоді думав, що люди просто не в собі. Ну, на кшталт, навіщо треба ці кроси в бронежилетах, або ж матчі з районними чи обласними командами, де ми в "броніках" бігали. Там взагалі ми бігали по тайму, було й таке, на другий тайм виходиш, а бронежилет вже наскрізь мокрий від попереднього гравця, який в першому таймі відбігав. Памятаю, біжиш і падаєш, а зупинитися вже не можеш, доводилося просто падати, а що робити?