— Пане Сергію, для вашої команди сезон уже завершено. Як оціните її виступи в осінній частині?

— Останні два місяці команда провела на такому рівні, до якого ми підводили її впродовж чемпіо­нату. Уже проглядається певний ігровий малюнок, відтак футболісти розуміють, що від них вимагається, як потрібно діяти на футбольному полі. Задоволений тим, що, нарешті, почали сповна втілюватися мої задуми.

— За цей рік у команді майже на дев’яносто п’ять відсот­ків було змінено склад. Чим це викликано? Невже такі погані були до цього виконавці?

— Коли восени прибув до Херсона, мені довелося створювати команду майже з нуля. Улітку нас залишила плеяда провідних футболістів через неспроможність клубу задовольнити їхні фінансові апетити. А ті виконавці, що залишилися, не відповідали моїм вимогам. Намагався якось із ними працювати, та, з огляду на безперспективність такої роботи, вирішив практично повністю оновити склад. Відтак комплектуватися почали за тиждень до старту та під час проведення чемпіонату. Гадаю, нам удалося непогано підсилитися, залучити вільних агентів, переманити виконавців із інших клубів. Тому можу сказати, що наразі ми пристойно вкомплектовані й принаймні стали схожі на справжню команду.

— А як же залучення місцевих вихованців, про яке афішували перед початком сезону?

— Так, я від свого бачення відходити не збираюся. Одначе, розумієте, молодь також має відповідати певному рівню, щоби її залучати до команди майстрів. На старті ми програли черкаському «Славутичу» — 0:5. Не в останню чергу це сталося через недосвідченість і слабкі дії деяких молодих футболістів. Тому довелося звернути увагу на майстровитіших виконавців. Наразі з місцевої ДЮСШ у нас залишився лише один гравець — Андрій Криворучко. Відтак ми розробили спеціальну програму, за якою будемо поступово підпускати молодь до першої команди.

— Хто виправдав ваші сподівання, а від кого ви чекали кращого?

— Із кінця вересня хлопцям удалося зігратися, вони набрали оптимальних кондицій і стали демонструвати змістовну гру. Серед захисників виокремив би Жорова та Бичевого, а також Дяченка, кот­рий є універсалом, може зіграти на будь-якій позиції як у захисті, так і в півзахисті. Це дуже перспективний футболіст. У центральній зоні виділив би Ленського та Цоя. У нападі — Манасяна, який сім місяців лікувався й, нарешті, його «прорвало». Капітана команди Сітала ми перевели на його улюб­лену позицію правого крайнього нападника, де він розкрився сповна. Справжній лідер. Щоправда, є кілька футболістів, котрим не вистачає стабільності. Насамперед Пірковцю. Цей хлопець може видати на-гора кілька чудових матчів, а потім стільки ж провальних. Вимагаємо від нього стабільнішої гри. Також покладаємо великі надії на молодого Челідзе та воротаря Холошу. Першому потрібен досвід, відтак відповідно й час, а другий відновлюється після тяжкої травми. Хотілося би побажати Дмитрові швидше повернути свої колишні кондиції.

— А ви не боїтеся, що під час зимових канікул, враховуючи непросте фінансове становище «Кристала», футболісти, котрі себе непогано проявили, захочуть залишити ваш колектив?

— Є така проблема. Певна річ, фінансова стабільність має бути, адже як тоді будувати команду, коли не можеш гравцям нічого пообіцяти? Матеріально наш «Кристал» забезпечений не найкращим чином, ми не можемо платити футболістам великі суми. Тому працюємо переважно з молоддю. Відтак дуже прикро з футболістами розлучатися, коли ти їх виховав, вивів на певний рівень, а потім ми їх втрачаємо, не отримавши жодних дивідендів. Якщо так продов­житься, є велика вірогідність того, що чимала кількість виконавців залишать нас. Тим паче, я знаю, що деякі з них уже мають запрошення від інших клубів.

— То як же «Кристала» вдається вижити в таких непростих фінансових умовах?

— Існуємо за рахунок підтримки міста. Воно закриває більшість позицій. Автобус нам надає підприємець Олексій Кручер. Є люди, які не є спонсорами, але допомагають. Так, у нас не зовсім глибока криза. Але є одна з головних проблем — нестабільна виплата зарплатні та преміальних. Із цього питання ми маємо великі борги. Потрібно віддати належне футболістам, котрі, попри затримки по заробітній платні, виходили й грали з повною самовіддачею. Також зараз вирішуємо питання щодо внесення другої частини коштів за участь у змаганні. Але, попри все, сподіваюся, що в нас усе налагодиться.

— Виходить так, що херсонці не можуть розрахуватися з ПФЛ?

— Це справді проблема, адже нас, по суті, може чекати сумна доля хмельницького «Динамо», котре знялося із чемпіонату. Ми хочемо зберегти у Херсоні професіональний футбол, відтак потрібно шукати вихід, рятувати команду.

— Ви дуже емоційна людина. Навіть, буває, після матчу не хочете тиснути руку керманичу іншої команди. Чому?

— Так, я дуже емоційна людина, але намагаюся тримати себе в рамках, хоча не завжди це вдається. Чому не потиснув руки тренерам «Тернополя» й «Миру»? Це моя справа. Адже в регламенті немає таких вимог, щоби в обов’язковому порядку тренери мали тиснути один одному руки. Я тисну руки лише тим, кого поважаю.

— А які команди в другій лізі вам сподобалися?

— Із того, що бачив, мені сподобалися два колективи — криворізький «Гірник» і донецький «Шахтар-3». У них є свій стиль, вони цікаві. Інші ж грають у типовий футбол, який притаманний другій лізі — силовий з довгими передачами.

— Враховуючи той футбол, котрий команда демонструвала наприкінці чемпіонату, на якій позиції ви повинні перебувати?

— Можу, не соромлячись, сказати, що ми претендували би на одну з путівок до першої ліги. Не скажу, з якого місця, але до четвірки увійшли би. Хоча кілька позицій потрібно підсилити однозначно. Доводиться декому без замін грати впродовж чемпіонату.

— Але до першої ліги входитиме чотири, а наступного сезону лише дві команди…

— Скажу більше, якщо ми доукомплектуємося трьома-чотирма футболістами, відтак вирішимо фінансові проблеми, задачу щодо виходу до першого дивізіону вирішимо вже цього сезону. Але все це можливе лише за умови стабільного фінансування та збереження нинішнього складу команди.