Наставник приазовців, попри відсутність бажаного результату, намагається прищепити команді характер та почерк.

Організація гри — не все у футболі

— Валерію Сергійовичу, як охарактеризуєте виступи маріупольців цьогоріч?

— Можна сказати так: гра є, організація є, моменти створюємо, проте бажаного результату немає. Уважаю, що нас катастрофічним чином підводить реалізація нагод.

— Чому підопічні успішно розпочалисезон із двох перемог, а нас­тупної довелося чекати понад два місяці?

— Причин багато. Зокрема, позначається психологія молодих футболістів. Окрім того, колективи першої ліги — досить непоганого рівня. Плюс: не завжди нам таланило. За весь час, що працюю з «Іллічівцем», команда провалила лише один матч — із «Миколаєвом», якому поступилася — 0:4. Підлеглі мали дуже поганий вигляд. Однак, за великим рахунком, із усіма іншими суперниками володіли перевагою: за грою та голевими шансами.

— Наскільки вибиває із колії графік, за яким доводиться пропускати тур через вик­лики ваших гравців у молодіжку, а згодом грати по два поєдинки на тиждень?

— Це дуже велике навантаження. Непросто для будь-якого колективу за 19 днів провести шість матчів. До того ж це супроводжується далекими переїздами, бо Маріуполь географічно розташовується на сході країни. Як наслідок, виконавці не завжди встигають відновитися. Враховуючи, що конкуренція не на тому рівні, до якого прагнемо, фактично нам довелося подолати складний етап. А психологія у футболістів яка? Одна невдала зустріч, наступна… Наче з «Нафтовиком-Укр­нафтою» створили безліч моментів, перегравали суперника, проте не змогли здобути три очки. Зате витратили чимало емоцій. На душі було незадоволення, порожнеча. За цей короткий період команда була дуже спустошеною.

— Чи є прогрес у плані зіграності? Чи стали гравці краще взаємодіяти на полі?

— Є таке. Втім, у багатьох поєдинках задіювали на позиції крайніх нападників номінальних оборонців. Залишає свій слід, що влітку не встигли належним чином провести комплектацію. Багато кандидатур відмовили нам, дізнавшись, що нас понижують у класі. Відтак довелося дуже швидко формувати команду. Приміром, Мігунов у молодіжці Ковальця грає лівим захисником, але в нас виступає правим форвардом. Це ж не від хорошого життя? І так постійно: то травма одного, то іншого… Доводиться перелаштовуватися. Непросто, проте зрушення є. Працюватимемо над цим і надалі. Як неодноразово казав, хочу, щоби в «Іллічівця» було своє обличчя. Якщо стежите, то помітите, що кожен наставник-опонент відзначав нашу команду. Шкода, що зміст гри не зав­жди трансформується в результат.

— На вашу думку, наскільки підопічні використовують свій потенціал?

— Складно відповісти, складно… З огляду на вік, не витягуємо весь обсяг силової боротьби та обирання правильних позицій.

— Зараз у команди буде два тижні, щоби підготуватися до нас­тупного матчу. ПФЛ уже перенес­ла зустріч із «Геліосом», бо зразу чотири гравці маріупольців прибули в табір молодіжної збірної. Який обсяг роботи чекає ваших гравців?

— Сьогодні (розмовляли у вівторок. — Є.Д.) збираємося на своїй базі. Проводитимемо тренувальний процес. На дев’яте жовтня запланований спаринг із «Металістом». Вдячний Севидову, що пішов нам назустріч. Хоча постараємося згодом домовитися про ще один конт­рольний поєдинок. Зараз із цим складно, бо в Маріуполь ніхто не хоче їхати. Не хочемо й ми кудись тримати курс, бо вже наїздилися…

Сприятливий процес становлення

— Чи піде цей час на користь «Іллічівцю»?

— Безумовно. Нам перепочинок дуже потрібний. Проте, як думаєте, чи позначається відсутність чотирьох основних гравців на організації гри та комбінаціях?

— Авжеж!

— А тепер уявіть: із польових футболістів немає половини. Та все одно працюватимемо, аналізуватимемо ті непрості 19 днів. Потрібно заспокоїти підопічних. Тоді не вистачало можливостей на все: тільки хочеш проаналізувати минулий поєдинок, як пот­рібно готуватися до наступного. Зараз же спокійно обговоримо все. Крім того, необхідно визначитися, чи відповідають усі хлопці нашим амбіціям, скажемо так. Отож триває процес становлення. Нікуди не дітися. Звичайно, на початку шляху не просто, коли немає конкуренції на багатьох позиціях, коли немає нападників. Скажіть, як за таких умов можна урізноманітнити гру в нападі? Хоча, попри все, команда створює непогані нагоди. Відчувається, що бракує зіграності та майстерності.

— Скидається, що взимку у вас буде чимало роботи в плані комплектації.

— Так не можна говорити. Розумію, що в міжсезоння не зможемо запросити хороших футболістів, адже всі перебувають на контрактах. До цього питання потрібно підходити диференційовано та обережно. У нас, за великим рахунком, лише одне місце вакантне, на яке можемо когось взяти. Плюс у деяких гравців завершуються договори й орендний термін. Глобальних змін не буде. Доведеться запросити принаймні трьох досвідчених виконавців. Працюємо в цьому напрямі, шукаємо людей на перспективу.

— Як оцінюють виступи «Іллічівця» керівники? Чи відчуваєте їхню підтримку?

— Мені довіряють. Керівники чинять розумно: бачать, як ми працюємо, знають, із якими ідеями прийшов тренерський штаб і що ми хочемо зробити. Вважаю, що вони правильно роблять, що довіряють. Адже колектив сумлінно працює й хоче прогресувати. Просто потрібен час, якого на сьогодні нам бракує.

— Отож завдання ніхто не змінюватиме?

— А яке завдання?

— Вочевидь, я помилявся, коли вважав, що маріупольці налаштовані зразу повернутися в прем’єр-лігу.

— А я колись таке говорив принаймні в одному інтерв’ю?

— Чомусь існує така тенденція в першій лізі, що максимальні завдання не всі афішують.

— Коли я приїхав у Маріуполь, сказав, що для мене важливо, щоби в команди був свій почерк. Аби «Іллічівець» проповідував сучасний футбол із великою кількістю комбінацій та взаємодій. Коли буде гра, результат прийде. Я в цьому переконаний. Будь-який тренер прагне перемагати. Я — не виняток. Отож щоматчу виходимо з налаштуванням на перемогу. Проте якістю гри жертвувати не збираємося.

— Останніми роками в нижчих дивізіонах (і не тільки) гравці не завжди можуть думати суто про футбол. Чи створені в Маріуполі умови, котрі дозволяють зосередитися винятково на своїх обов’язках?

— Можу з упевненістю сказати, що, завдячуючи керівникам ФК і Володимиру Бойку (прикро, що він пішов із життя), у нас є всі умови для роботи. Команда стабільно отримує винагороду без затримок, маємо ідеальні поля (ігрові та тренувальні), харчування та транспорт. У цьому контексті шкода, що не залишилися в прем’єр-лізі. «Іллічівець» — у п’ятірці найстабільніших вітчизняних клубів.

Якби не понизилися в класі, повірте, сюди приїхали би шість – вісім хороших футболістів, і все було би зовсім по-іншому. Натомість у останню мить вони відмовилися. Усі до останнього сподівалися, що збережемо право грати в прем’єр-лізі. Проте вже прийняли факт: виступаємо в першому дивізіоні. Думаю, цей рік стане для наших молодих хлопців хорошою життєвою школою, вони змужніють і зрозуміють, що таке дорослий футбол. Усе, що не робиться, — на краще.

— Яка ситуація в Маріуполі?

— На даний момент усе спокійно.