З нагоди 20-річчя Професіональної футбольної ліги ми пригадуємо найяскравіші команди в нашій історії. Для початку – розповідь про луцький колектив, який став переможцем першої ліги сезону 2001/2002 й не загубився й у вищій лізі.
Повернення метра
2000 року, після кількох сезонів відсутності, до головної команди Волинського краю повернувся Віталій Кварцяний. Хоча у першому сезоні після повернення знаний метр застав команду в непростій турнірній ситуації, під його керівництвом волиняни посіли у підсумку дев'яте місце в першій лізі. На сезон 2001/2002 керівництво клубу поставило завдання повернути команду до вищої ліги, й Віталій Володимирович почав будівництво оновленого складу лучан.
Той самий Сачко
Тренерський штаб ще влітку 2001 року вгадав із придбаннями, запросивши низку маловідомих досвідчених або молодих футболістів. Так, із тернопільської «Ниви» прийшли воротар Нікітенко та оборонець Розгон – обидва стали основними. Вдало влився в команду донеччанин Кондаков, котрий раніше вже вигравав першу лігу з донецьким «Металургом», а раніше грав за «Машинобудівник» із Дружківки. У півзахист прибув досвідчений Пантілов із маріупольського «Металурга». Вдалося повернути із «Чорноморця» власного вихованця Гапона. Із друголігового куп’янського «Оскола» прийшов нападник Сачко – той самий, який у підсумку стане легендою волинян і володарем Кубка України.
Серйозна конкуренція
«Нас очікує серйозний сезон, у першій лізі не лишилося посередніх команд. І все ж, ми постараємося увійти до числа команд, які підвищаться в класі», – резюмував Кварцяний. Треба додати, що в тому сезоні відразу три колективи виходило до вищої ліги, яка поверталася від формату 14 команд до 16-ти, і СК «Волинь-1» відчувала серйозну конкуренцію з боку кількох серйозних суперників, а також зіркового «Динамо-2», яке за регламентом не могло підвищуватися в класі, але також бажало завоювати медалі першої ліги.
Вдалий старт
У стартовому турі лучани вдома обіграли амбітний, але ще молодий «Борисфен» (єдиний м’яч в активі Дгебуадзе). У 10 турі СК «Волинь-1» в столиці зустрічалася з «Динамо-2», яке виставило фактично вищоліговий склад (Рева, Коновалов, Омоко, Михайленко, Чернат, Герасименко, Пеєв, Мороз, Яшкін, Венглинський, Боднар), але попри це вело в рахунку після голу недавнього аматора Сачка, і лише в другому таймі господарям вдалося врятуватися від поразки – 1:1. Особливо важливими для волинян були домашні перемоги над конкурентами, котрих було обіграно з однаковим рахунком 2:0. «Чорноморець» вдалося обіграти завдяки голам Кондакова і Гащина, а «Оболонь» – автоголуНивинського і голу Сачка. На зимову перерву підопічні Кварцяного пішли першими, обганяючи на одне очко одеситів і на десять – оболонців з динамівцями.
Уболівальницький ажіотаж
Уболівальник повірив у команду – на матчі лучан збиралося по 8-10 тисяч чоловік. Було проведено реконструкцію на стадіоні «Авангард», змонтовано сучасне кольорове табло. Команда змогла провести зарубіжні збори в болгарській Албені та польській Дембиці. Тому взимку Кварцяний постарався зберегти всіх основних – і навіть Топчієв, який міг опинитися в іншій команді, залишився в Луцьку. Зате із Німеччини вдалося запросити форварда Гребеножка, який пройшов школу менхенгладбахської «Боруссії», із Черкас – хавбекаАгаріна, а з маріупольського «Металурга» – крайнього півзахисникаГончаренка, котрий наскільки сподобався лучанам, що навіть отримав капітанську пов’язку.
Приємна серія
Майже 20 турів тривала безпрограшна серія волинян. Завдяки голу Гончаренка вдалося виграти в Києві в «Оболоні», а точний удар Сачка приніс перемогу в Одесі над «Чорноморцем». Знову ж таки, Гончаренко забив єдиний м’яч у поєдинку з «Динамо-2», яке привезло до Луцька Шацьких, Дмитруліна, Кардаша, Гавранчича й Омоко. СК «Волинь-1» достроково виграла перше місце й перейшла у вищу лігу. Масштабний концерт за участі «Океану Ельзи», «Скрябіна» та «Світязя», святковий салют і кубок з золотими медалями першої ліги – все це назавжди залишилося у пам’яті волинських любителів футболу!
Зірковий склад
У золотому сезоні 2001/2002 СК «Волинь-1» задіяла такий склад:
воротарі: Юрій Нікітенко (28 матчів, 19 пропущених), Роман Нестеренко (8 матчів, 4 пропущених), Віктор Четін (2 матчів, 1 пропущений);
захисники: Олег Федюков (33 матчі), Віталій Розгон (33 матчі), Юрій Кондаков (30 матчів, 2 голи), Ярослав Комзюк (30 матчів, 1 гол), Володимир Луценко (19 матчів, 1 гол), Андрій Білоусов (5 матчів, пішов по ходу сезону), Любомир Гальчук (4 матчі), Сергій Бурковський (1 матч, пішов по ходу сезону);
півзахисники: Юрій Дудник (33 матчі, 8 голів), Дмитро Топчієв(31 матч, 3 голи), Володимир Гапон (30 матчів), Сергій Кривий(28 матчів, 1 гол), Андрій Пісний (23 матчі, 2 голи), Сергій Гончаренко (17 матчів, 3 голи), Олександр Агарін і Василь Кохановський (по 9 матчів), Віталій Пантілов (4 матчі, пішов по ходу сезону), Арманд Зейберліньш (2 матчі, 1 гол, пішов по ходу сезону), Володимир Бобилєв (1 матч);
нападаючі: Володимир Гащин (34 матчі, 11 голів), Василь Сачко(34 матчі, 17 голів), Олександр Столярчук (19 матчів, 2 голи), Каха Дгебуадзе (15 матчів, 2 голи, пішов по ходу сезону), ВадимСолодкий (10 матчів, 1 гол), Віктор Мацюк (7 матчів), Олександр Гребеножко (6 матчів), Сергій Гордун (2 матчі), Андрій Музичукі Дмитро Трефіловський (по 1 матчу);
президент клубу: Василь Столяр;
віце-президент клубу, головний тренер: Віталій Кварцяний;
тренери: Петро Кушлик, Володимир Стрижевський, Леонід Бакай, Михайло Бурч, Дмитро Кварцяний, Віктор Будник, Михайло Перегінець.
Чемпіони першої ліги не загубилися й на найвищому рівні. У сезоні 2002/2003 волиняни посіли шосте місце серед 16 учасників вищої ліги, завоювавши симпатії футбольної України. Двічі луцька команда обіграла чинного чемпіона країни – «Шахтар» (2:0 вдома і 3:1 на виїзді), а на своєму полі вдалося перемогти й нового чемпіона – «Динамо» (1:0). Уже тоді в Луцьк почали прибувати азербайджанські, балканські й африканські легіонери. Сяяв Сачко, найближчими роками розкрилися Девич, Папа Гуйє, Ганцарчик та багато інших.
«Волинь моя, Краса моя, Земля моя сонячна…», – співали після надважливих матчів усі разом, включаючи й легіонерів.
