Гравець "Руху" (Винники) Василь Білий розповів про роботу під керівництвом Володимира Мазяра.
- Василю, після перемоги над "Оболонню-Бровар" позитивних емоцій додалося. Новий стадіон допоміг?
- Команда грає не лише для винниківських уболівальників, прихильники "Руху" також є у Львові. Наша справа - виходити на поле і робити усе для перемоги. Не вважаю, що у позитивному результаті заслуга стадіону.
- Яке враження на тебе справив стадіон "СКІФ"?
- Чудова і затишна арена. Приємно на ній грати. До речі, тут я у шкільному віці грав. Після реконструкції "СКІФ" став стадіоном європейського класу.
- Чи стане перемога над "Оболонню-Бровар" переломною?
- Хочу, щоб так сталося. Самі бачите, у якій психологічній ямі ми перебували. Тож вірю, що тепер настала біла смуга.
- Чому команда за підсумками 12-ти турів опинилася у такому становищі?
- Важко відповісти. Усі старалися, хотіли перемагати, десь недопрацювали, мабуть, і футбольне невезіння мало місце. На жаль, не було кінцевого результату.
- Досягти великих успіхів без фарту нереально?
- Кажуть, фарт потрібно заслужити, це важлива складова у спорті, без нього ніяк. Але списувати усе на невезіння не варто.
- Так сталося, що у попередніх клубах ти вже працював з Володимиром Мазяром, він тебе запрошував. Тепер вийшло навпаки – тренер прийшов до команди, де ти вже виступав. З яким настроєм зустрів наставника?
Читайте также: Первая лига. Итоги 10-го тура- Емоції, звісно, були лише позитивні. З іншої сторони, відчув більшу відповідальність, бо знаю вимоги і не потрібно звикати до тренера. Маю менше права на помилку, тож мені навіть важче, ніж решті.
- Які головні вимоги Володимира Мазяра?
- Є три ключові: дисципліна, концентрація і самовіддача. Це основні складові, відколи працюю з Володимиром Івановичем. Він може усе пробачити, окрім вищезгаданих компонентів.
- Не секрет, що Володимир Іванович доволі емоційний наставник, за словами у кишеню не лізе. Звикли до такого методу?
- Спочатку було незвично, але футбол - це емоції, і кожен їх по-різному проявляє. Потрібно дослухатися і брати з цього позитив, у тренера такий характер. Його не зміниш, потрібно звикнути до цього.
- Футболісти мають страх перед головним тренером?
- Я б сказав, що є повага. Якщо ти тренера не боїшся, то ти його і не поважаєш.
- Але він буває і доволі спокійним. Часто спілкується з гравцями, розповідає цікаві футбольні і життєві історії. Тобто ви знаєте іншого Мазяра?
- У побуті він спокійний, а в роботі зосереджений лише на тренувальному процесі та майбутній грі. Мазяр - одна людина на тренерській лаві та інша - у житті.
- Зараз ти конкуруєш за місце у стартовому складі з рідним братом. Наразі ти виграєш конкуренцію у старшого Івана. Мабуть, відчуття двоякі?
Читайте также: Первая лига. Итоги 9-го тура- Коли йшов у "Рух", так і думав, що будемо конкурентами. Був час, коли грали разом, зараз я граю, а брат - ні. Це футбол. У нас основне завдання - принести позитивний результат команді.
- Брат не ображається на тебе?
- Та ні, хоча, можливо, йому трішки важко. Адже коли я прийшов, він грав, а зараз на лаві запасних. Таке футбольне життя.
- Ви обговорюєте ці моменти навіть на рівні жартів?
- Ми сміємося. Зараз у двох останніх матчах Борис Баранець не вийшов у старті. Жартуємо, що перед грою на заїзді будемо жити - я з Григорієм, а Іван з Борисом, бо вони не потрапляють у стартову одинадцятку.
- Коли брати Білі разом на полі, які відчуття?
- Ми разом грали сім років тому у дублі ФК "Львів", зараз є переживання ще більші. Хоча на полі ми всі одне ціле, однак це вже на рівні підсвідомості: твій брат - це особливі відчуття.
- Зараз команда на 12 місці у турнірній таблиці. Зрозуміло, що очікування були іншими. Тим не менше, ще є достатньо турів, щоб змінити ситуацію і зимувати у кращому настрої?
- Кожна наступний поєдинок є важливим. Давайте поглянемо на турнірну таблицю взимку. Гадаю, зараз треба згуртуватися, адже залишилося два місяці до завершення першого кола. Потрібно на кожен матч налаштовуватися і перемагати.
