Захисник «Шахтаря» розповів про непросту перемогу над харківським «Металістом»
— Пане В’ячеславе, певне, не сподівалися такого стартового спурту від слобожан? Відіграватися після 0:2 в дебюті матчу не так вже й просто?
— Щиро кажучи, ми знали, що у Харкові нам протистоятиме серйозний суперник, і матч легким точно не буде. Пропущені м’ячі на старті стали скоріше збігом обставин, аніж заслугою «жовто-синіх». Спочатку за них зіграв рикошет, а потім помилився суддя, призначивши одинадцятиметровий. Я взагалі не розумію, як у тому епізоді можна було призначити пенальті? Щось після зимової перерви судді дуже часто стали помилятися.
— На вашу думку, який момент у грі став переломним? Коли «Шахтар» скоротив рахунок чи вже коли на табло горіли двійки?
— Мені здається, переломним моментом став саме забитий харків’янами другий м’яч. Після цього наша команда зразу мобілізувалася, хлопці почали грати агресивніше, настирніше, включили пресинг, відтак змогли перехопити ініціативу. Ну а потім вдала реалізація допомогла нам не тільки зрівняти рахунок, а й вирвати перемогу.
— Після вилучення Вільягри здалося, що «Металіст» остаточно змирився з поразкою. У грі це відчувалося?
— Насправді, тоді гра вже й так була під нашим контролем. Ми повністю контролювали хід подій, вели в рахунку. Як на мене, вдесятьох вони ще краще тримали м’яч, аніж у повному складі. Тому я би не сказав, що це якось суттєво вплинуло на хід подій.
— «Металіст» зразка першого кола й нинішня команда — це два різні колективи?
— Ні, я би так не сказав. Узимку харків’ян залишили лише двоє гравців — Соса та Марко Девич, решта футболістів залишилися. Навіть попри відставку Мирона Маркевича, стиль команди не змінився, харків’яни, як і раніше, багато комбінують, довго тримають м’яч, грають у швидкісний, комбінаційний футбол. Ми переглядали їхній матч із «Говерлою»: слобожани дуже потужно виглядали, мали забивати, як мінімум, п’ять м’ячів. Просто їм не пощастило. Та й з «Динамо» вони змагалися на рівних. «Металіст» перебуває у хорошій формі, тож, гадаю, їм зараз потрібно перетерпіти, й перемоги від них нікуди не дінуться.
— Вам не здалося, що голкіпер харків’ян Олександр Горяїнов дещо невдало зіграв у тих епізодах, коли ваші партнери забивали м’ячі? Особливо це стосується першого та третього гола?
— Саша дуже багато разів виручив команду. Можливо, зі сторони здалося, що він міг би врятувати, однак на футбольному полі ці забиті м’ячі справді здавалися такими, які практично відбити нереально. Його вини немає, він зробив усе, що міг, і навіть більше. У Кости дуже підступний удар, а Срна давно відомий, як майстер виконання дальніх ударів. Як на мене, голкіпера в поразці винити не варто.
