Роман Григорчук, без сумнівів, є двигуном нинішнього прогресу «Чорноморця». Одеська команда успішно виступає в чемпіонаті і вперше у своїй історії пробилася до групового раунду Ліги Європи, де встигла здобути першу перемогу.
У бесіді з журналістом Дмитром Поворознюком Роман Йосипович розповів про те, ким збирається посилюватись команда у міжсезонні, що буде з гравцями, які не полюбляють теоретичні заняття, а також про те, як пофарбував своє волосся у білий колір.
Крім центральних захисників нам обов’язково потрібно запрошувати гравців зі швидкістю
- За останній рік ви дуже високо підняли планку. Сьогодні «Чорноморець» зрівнюють не з середняками, а з грандами. Наскільки важко працювати, усвідомлюючи очікування людей?
- Це не може заважати. Ми повинні розуміти: чим вище команда підіймається, тим більші до неї вимоги. Але найголовніше – команда сама перед собою повинна ставити більші вимоги. І ще більше працювати. Кожен крок наверх дається дуже складно, і кожен наступний робити все складніше.
- Але нічию в Харкові з «Металістом» уже не називають сенсацією. Вас оцінюють не за можливостями?
- В Одесі таке середовище, де здорово вболівають і, відповідно, багато хочуть від команди. Це правильно. Але я завжди прошу оцінювати команду спокійно і після глибокого аналізу.
- Команда уже стабільно закріпилася у верхній частині турнірної таблиці чи це тимчасове явище?
– Коли ми в повному складі, всі гравці здорові і немає дискваліфікацій - нас уже ніхто не може «возити». Навіть гранди. Легких ігор із «Чорноморцем» не буває. Раніше, коли ми вийшли з першої ліги, різниця відчувалася серйозна. Зараз ми підрівнялись. Але зараз ми входимо в таку частину чемпіонату, де починаються дискваліфікації, де накопичується втома. Сьогодні у нас багато гравців на карточках, і якщо хоч двоє не зможуть грати, то ми зіштовхнемось із проблемами.
Не дай Бог, одночасно ми зіштовхнемося і з дискваліфікаціями, і з травмами! Тоді у всій красі відчуємо, наскільки якісно ми укомплектовані. У цьому сезоні я вже десь двічі відчув різко нашу кадрову проблему. Ви розумієте, що таке лист «А» в заявці? Це 25 футболістів. У нас не заповнений навіть він. Це просто неможливо. За 21 день ми повинні зіграти 7 матчів. Ви уявяєте, що це таке? Яке це навантаження?
- Те, що вам не вистачає футболістів…
- Я говорю про необхідність мати певну кількість кваліфікованих гравців. Зараз нам не вистачає футболістів того рівня, на який ми піднялися. Робота ведеться, але підібрати доступних і достойних одночасно нелегко. Ми гостро відчуваємо перевагу суперників над нами перш за все в швидкості. Це особливо видно на фоні швидких команд, як ПСВ, «Лудогорець», як наші «Металіст», «Дніпро», «Динамо», «Шахтар». Перш за все вони мають перевагу в швидкості. А швидкість вирішує все. Бо проти швидкості можна протиставити тільки швидкість і, звичайно, командні дії та правильну побудову гри. Хоча це сильно сказано. Проти швидкості доводиться просто рятуватись.
- Чому ви не підписали достатню кількість футболістів у міжсезоння?
- Ми їх постійно шукаємо. Але підібрати достойних і доступних одночасно, для того рівня на який ми вже піднялися - дуже складно. Безкоштовного гравця такого рівня взяти практично неможливо. Тому за футболістів потрібно платити. Інколи думаєш: можливо, ще один клуб розсипеться і до нас перейде кілька гравців? Я, звичайно, жартую. Але роблю це скрізь сльози. На трансферному ринку для «Чорноморця» мало реального товару. Для кількості гравці нам не потрібні.
- Що найбільше потрібно підсилювати «Чорноморцю»?
- Це центральний захисник, центральний півзахисник і 2 атакуючих гравці. І обов’язково потрібно, щоб ці гравці були швидкісними. Ви ж бачите, який зараз футбол. Сьогодні, наприклад, вимирають нападники таранного типу. Футбол став значно швидшим. Тепер форварди мають володіти дуже багатьма характеристиками. Це і швидкість, як стартова, так і дистанційна. Це вміння обігравати один в один, вриватись у вільні зони, грати на себе і підігравати партнеру. Це вміння пресингувати суперника одразу після завершення атаки своєї команди, агресивно та чітко діяти у відборі. Ті ж крайні захисники сьогодні повинні не лише оборонятись, а й обов’язково вміти атакувати. Вони мають володіти навиками форвардів.
- Сантана підходить під ваше бачення крайнього захисника?
- У нього є шанс, щоб вирости в такого гравця. Перед тим, як запросити Сантану, я передивився дуже багато матчів з ним. Він був нестабільним, грав не часто, не в серйозних командах, хоча і володіє якостями, які дозволяють грати в клубах добротного рівня. Сантана приїхав до нас на перегляд, де підтвердив що може відповідати нашим вимогам. Він уже серйозно зпрогресував і далі продовжує розвиватися. Тому в майбутньому Сантана може стати захисником високого рівня.
- Без яких якостей не може на високому рівні грати центральний захисник?
- Без тієї ж швидкості. Без швидкості захисник ніколи не гратиме на високому рівні.
- Фонтанело, одного з найбільш симпатичних для мене гравців в Україні, важко назвати швидким футболістом.
- Фонтанело – серйозний професіонал. Він відповідально відноситься до себе, здоров'я, підготовки. Він дуже позитивна людина. Головна його якість для мене - Фонтанело постійно є. Це значить, що він стабільний, на нього можна покластися. Я на нього дуже розраховую і вважаю його дуже серйозною фігурою для «Чорноморця».
- Ви говорили, що Кутас зробив величезний прогрес.
- Величезний. Якраз він і був захисником старої формації. Зараз він – сучасний гравець, який прогресує. Навіть в 31. Хочеться, щоб його прогрес продовжувався. Сьогодні я ним задоволений. У нашій команді взагалі дуже багато футболістів прогресують, причому роблять це в різному віці.
Заснути на теорії? Це все рівно, що випити перед тренуванням пляшку горілки.
- Ви себе вважаєте трудоголіком?
- Я не знаю, що це таке. Але, наприклад, на вихідні я люблю бути вдома з родиною. Намагаюсь багато часу проводити із сином та дружиною. А якщо говорити про час, коли люблю найбільше працювати, то це вечір. Коли родина лягає спати, а я залишаюсь сам зі своїми думками. Навколо повинен бути спокій. Можу сидіти, записувати думки в блокнот, не люблю працювати за комп’ютером. Коли пишеш рукою, то все систематизується. Утім практично всю інформацію я тримаю в голові.
- З чого починається ваш день у день гри?
- Мені обов’язково потрібно нормально поспати. Інакше почуватимусь не комфортно. Щоб заснути, мені не потрібен алкоголь, пігулки чи наркотики, я навчився контролювати себе. Лягаю не пізніше другої години ночі, прокидаюсь не раніше дев’ятої. Найдовше, як це не дивно, я сплю саме в ніч перед грою. Потім сніданок. Зазвичай це сирок, яйця-пашот і свіжовижатий сік. Після сніданку їдемо на прогулянку до лісу. Якщо хтось хоче, йде в церкву. Потім обідаємо, відпочинок і теорія.
- Скільки часу ви проводите теоретичне заняття – 15 хвилин чи 2 години?
- 15 хвилин точно не може бути. Коли ми розбираємо і дивимось відео, то нам потрібно від 40 хвилин до години. І то, ми показуємо все зжато. Гравці повинні отримати час, щоб не лише почути мій аналіз, але й самим проаналізувати побачене.
- Для багатьох гравців теорія – дуже сумне заняття.
- Ви зараз говорите про футболістів старої формації. Вони думають, що все знають. Але такі гравці вимруть як динозаври. Тільки динозаври вимирали довго, а такі гравці вимруть дуже швидко. Футболіст повинен постійно вчитись, він може потренувати дуже серйозні речі ще до виходу на поле. Це стосується і стандартів, і тактики, і комбінацій. Я не розумію, навіщо мучитись на полі, якщо можна все вивчити на теорії, прокрутити в голові і зробити чистову роботу на полі. Я рекомендую футболістам саме такий підхід. Багато гравців старої формації після того, як прочитають мої слова, посміхнуться. Але я ще більше додам – потрібно й спілкуватись гравцям, які діють в пріоритетних групах, які грають на одному фланзі. Вони ще до матчу мають разом сісти і проговорити можливі ходи, знаки, маяки. А якщо я це говорю, а гравець сміється, то це стара формація. Такий гравець не зможе прогресувати і вчитись.
- Що ви робитимете, якщо хтось засне на теорії?
- Це все рівно, що випити перед тренуванням пляшку горілки. Хоча ні. Заснути на теорії – це більше порушення. Тому не дай Бог таке трапиться. Якщо гравцю нецікаво на теорії, то йому не місце в «Чорноморці». Йому потрібно йти і працювати в порт, розвантажувати кораблі.
- Хто найбільше проявив себе на теорії?
- Я вірю, що ті гравці, які грають у нас довго, вони не хитрять, а аналітично, глибоко до цього підходять. Людина може не конспектувати заняття, але повинна знати відповіді на всі питання, які я задаю. Гравці повинні мати здатність до навчання. Якщо гравця запросили до топ-клубу і він там грає стабільно, йому можна не зубрити теорію. Але якщо ти граєш в середньому клубі, то маєш вчитись день і ніч, щоб прогресувати. Або навіть більше. Людина повинна і після теорії та занять не забувати про футбол, а і в вільний час працювати над собою. В добі 24 години. 8 ти спиш. 4 – тренування та теорія. Що ти робитимеш інші 12 годин? Звичайно, не треба весь цей час вчитись, але чому б не виділити ще 1-2 години, щоб обміркувати ігрові моменти самому?
- В день гри ви забороняєте гравцям сидіти за комп’ютерами та телефонами?
- Таке заборонити неможливо. Усіх не перевіриш. Якщо людина свідома, то розуміє – довгий час сидіти за комп’ютером не можна, тому що втомлюються очі і це відбирає багато енергії.
- Що ви робите перед виїздом на стадіон?
- Прокручую план на гру і те, як цей матч повинен пройти. Думаю, що саме потрібно сказати команді і як.
- Коли ви визначаєтесь зі стартовим складом?
- По-різному. Інколи за день, інколи перед самою грою. Часто в мене два склади в голові. Один із них, наприклад, сильніший при стандартах. З тренерським штабом (Михайло Савка, Степан Матвієв, Андрій Глущенко, Валерій Поркуян) ми можемо дуже довго обговорювати кожну позицію. Ніколи не робимо спонтанних рішень.
- Ви можете змінити рішення, якщо перед грою вам не подобається, як веде себе гравець?
- Зазвичай я проводжу індивідуальні бесіди ввечері перед грою. Якщо потрібно, я заходжу в номер до футболіста, ми спілкуємося, я задаю певні питання і тоді розумію ситуацію. Готовий чи ні. Дивлюсь і на поведінку. Якщо потрібно поговорити з легіонером, то пояснюю перекладачу, як потрібно говорити, пояснюю тонкі моменти. Я дуже довіряю своєму відчуттю і можу змінити рішення, якщо щось відчуваю.
- Що робиться в автобусі по дорозі на стадіон?
- Нічого особливого. Ми не вмикаємо загальну музику а автобусі. Кожен слухає те, що йому подобається. Я не люблю, щоб люди заважали один одному налаштовуватися на гру. Наприклад, одного разу в душі, перед грою, один футболіст ввімкнув електробритву і цей звук було чути скрізь. Не самий приємний звук. Я не проти того, щоб людина голилась, але не заважай іншим.
- Ви часто йдете в роздягальню з портфелем. Що ви в ньому зберігаєте?
- Блокнотик, шарф, печатки, косметичку. Часто я приїжджаю на стадіон тільки з блокнотом.
- Як ви ведете себе в роздягальні?
- Намагаюсь не заважати футболістам і спостерігати за їхньою поведінкою. Вивчаю людей. По поведінці і по жестам я розумію наскільки гравець готовий.
- Ви змінювали гравця в стартовому складі вже в роздягальні?
- Траплялось, і не раз. Але не в «Чорноморці». Хоча і тут, не виключаю, подібне може мати місце.
- Що ви не терпите в роздягальні?
- Шум і гам. Люблю спокій. Це не значить, що не можна сміятись, жартувати, слухати музику. Будь-ласка. Це абсолютно нормально. Але не заважайте тим, хто не хоче це ж робити і налаштовується по іншому.
- Якщо людина захоче побачити вас емоційним, потрібно подивитись на вас під час гри?
- Емоції… З однієї сторони, я не можу не переживати, емоції потрібні. Але з іншої - емоції нічого не дають. Головне, щоб емоції не заважали працювати голові. Хочеться навчитися дивитись футбол і бачити на полі все. Але це дуже складно.
- Після матчу ви рідко відмовляєте в спілкуванні журналістам. Ви отримуєте задоволення від інтерв’ю?
- Задоволенням я це не назвав би. Є регламент. Є моя повага до журналістів. Якби в мене був вибір: спокійно поїхати додому чи залишитись на інтерв’ю, я вибрав би перший варіант.
- Дякую… Що ви говорите гравцям після гри?
- Я не спілкуюсь з футболістами після матчу. Ніколи не закривав команду після гри в роздягальні. Вважаю це неправильним у корні. Гравцям тільки тисну руку. Прошу про одне – швидше відновлюватись.
- Коли ви після гри їдете в машині додому, думаєте про футбол чи переключаєтесь?
- Важко в той момент переключитись з футболу. Приїжджаю додому і намагаюсь заснути. Інколи буває важкувато. Це стосується моментів, коли я розумію, що ми не зробили все, що могли. Не допрацювали. Тоді це мучить мене. А якщо ти все робив правильно, як у грі з «Лудогорцем», навіть програвши, швидко перемикаєшся.
Чим талановитіша людина, тим менше в ній шаблонності, тим більше в ній цікавих речей
- Як ви находите спільну мову з гравцями, які не потравляють до основного складу?
- Це серйозний момент. Може мати місце негатив від таких людей. Але ми часто розмовляємо з футболістами про це. Ніякого негативу не повинно бути видно. В плані міміки, жестів, слів. Якби таке трапилось в моїй команді, для них це була б катастрофа. Це недопустимо. Я знаю, як поведу себе в подібній ситуації, моделюю їм цю конструкцію, пояснюю, що буде. Якщо людина не розуміє, вона одразу переходить за межі команди.
- Після приходу Мбокані Ідейє перестав грати, або робить це не найкраще. Значить, конкуренція не завжди йде на користь? Інколи футболісту потрібно відчувати себе №1 і незамінним?
- Я впевнений, що в команді повинні бути два рівноцінних футболіста на одну позицію. Є питання ротації. Якщо гравець ставить свої інтереси вище командних – це не професіонал. Я навіть не можу уявити, щоб гравець почав регресувати від конкуренції.
- Ви можете пробачити талановитому футболісту, якщо він лінивий?
- Можу. За талановитим футболістом я готовий йти пішки навіть до Африки і повернутись назад із ним, взявшись за руку. Я готовий терпіти різні речі. Талановиті люди на багато речей дивляться по-своєму. Чим талановитіша людина, тим менше в ній шаблонності, тим більше в ній цікавих речей. Свій погляд на життя, на різні моменти, від такої людини ти сам можеш чомусь навчитись. Але вони можуть бути противними і капризними. Утім, з часом наступає зближення, примирення. Потрібно терпіти. Не терплю я лише одного – якщо людина ставить себе вище інших. У такому випадку не буде ніякої користі і з такими людьми я не працюю.
- Ви досить позитивна людина в житті, але часто від гравців «Чорноморця» можна почути, що Роман Григорчук - жорсткий тренер. Як вам вдається одягати відразу дві маски?
- По-перше, хто вам сказав, що я жорсткий? Мабуть, це був жарт. Якщо говорити про мою вимогливість до футболістів, то називайте це жорсткістю. Наводжу вам приклад. Всій команді, кожному індивідуально, групам, я розповідаю, як ми повинні працювати, в якому режимі рухатись. Розповідаю про тактику, елементи гри. Ми все це обговорюємо разом, і в кінці я запитую: «Хто зі мною не погоджується»? Якщо всі погодились, то як тоді людина може це не робити? От після цього з’являється диктатура. Якщо хтось не виконує план, який ми склали всі разом, значить, ця людина повинна відповідати за свої вчинки. Досягти чогось у команді можливо лише рухаючись в одному напрямку. Не обов’язково дружити сім’ями, проводити разом багато часу, але коли збирається команда – ми одна родина.
- Треба бути досить сміливим, щоб не погодитись із головним тренером і запропонованим планом.
- Чому? Я із радістю готовий вислухати будь-які заперечення, інші думки з цієї теми. В моїх попередніх командах частіше запитували і дискутували. Можливо, з «Чорноморцем» ми вже вийшли на такий рівень і говоримо на такі теми, що взагалі важко сперечатись. Я ж не хочу, щоб мене боялись. Я готовий до дискусії
- Були ситуації, коли гравець переконував вас зробити по-іншому?
- Були ситуації, коли я доводив свою думку. Щоб щось запропонувати, я думаю тисячу разів. Я завжди аргументую свою точку зору. Я завжди відкритий до спілкування з гравцями. Мені можна зателефонувати і о 4-5 годині ночі.
- Ви потім такого телефоніста прибиваєте одразу чи даєте час помучитись?
- Не прибиваю, а навпаки, буду задоволеним, якщо футболіста цікавить футбол о такій годині. Головне, щоб вони мене не «травили». А то зроблять чергування, і будуть телефонувати кожен через п’ять хвилин.
- Юрген Клопп у «Майнц» повіз команду на острів, де всі повинні були кілька днів шукати їжу і думати, як вижити. Це зблизило команду. Як ви відноситесь до подібних речей?
- Чув про цю ситуацію. Але таке практикують здебільшого західноєвропейські люди. Наприклад, у нас в Латвії працював англійський тренер, який інколи робив команді воєнний карантин. Усі одягали форму, він домовлявся з воєнною частиною і команда жила як в армії.
- Ви не думали поїхати на лиман в Бєлгород-Дністровський і спробувати переплисти його всією командою? Труднощі ж закаляють.
- У нас багато занять в басейні. Як з’ясувалось, є футболісти, які взагалі не вміють плавати. Тому лиман і море відпадає, тому що люди можуть втопитись. Щоб більше загартувати колектив, можна, звичайно, створити штучно якісь ситуації, але сьогодні я не бачу в цьому необхідності. Наш колектив поступово відшліфовується, є багато гравців, які змінились, на мій погляд, у кращий бік.
- Ви, випадково, не стрижетесь коротко лише для того, щоб мати більше часу на підготовку до матчу?
- Довге волосся в мене було ще за часів моєї кар’єри футболіста. Тоді було модно і я на світ дивився по-іншому. Сьогодні моя зачіска пов’язана з практичністю. Свого часу в мені воювали мода та зручність. Зручність перемогла.
- Одного разу у «Вентспілсі» ви пофарбували волосся. Що то була за акція?
- Вентспілс жив тоді мрією стати чемпіоном. Команда була весела, часто жартувала і одного разу гравці запитали: «Що зробите, якщо ми станемо чемпіонами? Пофарбуєте волосся?». Без проблем. Але була від них умова – не просто посидіти вдома у такому вигляді, а прийти пофарбованим на святковий банкет. Ми стали чемпіонами і довелось виконувати обіцянку.
- Дружина з будинку не вигнала?
- Так вона ж мене і фарбувала.
- Якщо стане чемпіоном із «Чорноморцем», що зробите?
- Такого спору з командою ще не було. Я обіцяв вам прийти на інтерв’ю в кепці Антонова, якщо ми вийдемо з групи Ліги Європи. Свого слова не забираю.
Якщо людина не хоче працювати на вищому рівні, значить, вона не зовсім адекватна
- Після перемоги над «Динамо» не лише говорили про можливу відставку Олега Блохіна, але й про те, що «Чорноморець» зробив ще один крок до грандів. У вас була після матчу хоча б п’ятихвилинна ейфорія?
- Перемога над «Динамо» - це, звичайно, добре. То була особлива перемога. Ми грали після єврокубкового матчу і то був екзамен. Для ейфорії я тоді не бачив причин. Щоб нас порівнювати з грандами, потрібно подивитись в турнірну таблицю в кінці травня.
- За останній рік, коли ви досягли із «Чорноморцем» високих результатів, ваші стосунки з Леонідом Климовим змінилися?
- Якщо так, то тільки в кращу сторону. На багато речей ми дивимось однаково. За три роки, які ми працюємо разом, я можу говорити про нього тільки хороші слова. Це позитивна людина, яка дивиться на світ із оптимізмом і в якої можна багато чому навчитись. Леонід Михайлович має серйозні амбіції. Він сам хоче підійматись лише на вищий рівень і змушує це робити людей, які працюють разом з ним.
- Ви швидко стали одним із топових українських тренерів. За останній час у вас було багато пропозицій від інших клубів?
- Пропозиції були. Але пропозицією, мабуть, варто називати ситуацію, коли президент певного клубу телефонує і каже: «У мене на столі лежить контракт із такими-то умовами. Приїжджай, будемо підписувати». Або щось подібне до такої ситуації. А мені телефонувало багато людей із питанням: «Що ви плануєте робити в майбутньому»? Такого багато. Що це? Підготовка? Промацування ситуації? Я навіть не знаю, як до цього відноситись. Хоча до таких дзвінків я ніколи серйозно не відносився.
Коли я був у Латвії, президент «Вентспілса» приїхав у Даугавспілс. Він повідомив про це президента «Дінабурга». Я навіть спершу про це і не знав. Потім ми зустрілись, провели багато часу разом, він одразу готовий був підписувати контракт, хотів, щоб я зібрав речі і з ним їхав до Вентспілса. Ось це, я розумію, підхід. А питання: «Як ви на це дивитесь, які плани»? Це не цікаво і не серйозно для мене.
- Чи обговорювали ви із керівництвом «Чорноморця», що в разі пропозиції від значно сильнішого клубу вас зможуть відпустити?
- Подібні ситуації ми обговорювали. Якщо тренер не дає результат, то логічно, що він повинен сам йти з клубу, або його звільняють. А якщо тренер показує хороший результат і його запрошують до клубу вищого рівня, то керівництво повинно йти йому назустріч. Тому що кожна людина завжди повинна прагнути до вищого рівня. Ситуація така – якщо буде серйозна пропозиція, я зможу піти. А в команду слабшого рівня, чи приблизно таку ж за класом, я й сам не хочу. Мені комфортно в Одесі.
