– В’ячеславе Вікторовичу, після двох украй невдалих матчів на команду чекає матч у Донецьку проти амбіційного «Металурга». Що скажете про майбутнього суперника в 9-му турі?

– У двох останніх поєдинках ми не повинні були програвати, але самі винні в тому, що пропустили необов’язкові м’ячі та не реалізували ті моменти, які мали. Як головний тренер, бере вину на себе у зв’язку з тим, що, можливо, не знайшов потрібні слова, аби мої підопічні повірили в себе й заграли з максимальною віддачею. Недооцінка суперника, неналежна мотивація гравців на матч повною мірою відбилися на результаті. На превеликий жаль, знаходимося в нижній частині турнірної таблиці, і кожен наступний матч по-особливому для нас важливий. Що стосується «Металурга» – це команда, яка завжди боротиметься за зону єврокубків. Для того в команди є все: інфраструктура, хороші футболісти, стабільне фінансування. У нашого суперника – одна з найкомфортніших баз в Україні, колектив виконавців добре вкомплектований, у складі «металургів» – швидкі, технічні футболісти. Жалкую, що донеччани не виступають цьогоріч у Лізі Європи. На мою думку, це випадковість, таке у футболі трапляється.. Грати проти такого суперника досить важко, залишити «Металург» без м’яча практично неможливо. Спробуємо підібрати тактику, яка б дала можливість знівелювати зазначені переваги суперника, хоч психологічний стан наших футболістів бажає бути кращим. Тим не менше їдемо в Донецьк за очками, які нам дуже потрібні. Думаю, що вийде напружений поєдинок із великою кількістю єдиноборств. Важливо, щоб на виїзді ми зіграли гідно.

– Після «Металурга» на нас чекає двоматчева серія з «Арсеналом» – у чемпіонаті та Кубку країни. Який із цих поєдинків вважаєте важливішим?

– Досить важко двічі підряд грати проти одного й того ж суперника, хоч «Арсенал» – не чужа мені команда. У 2002 році разом зі своїм штабом на запрошення тодішнього київського міського голови Олександра Омельченка перейшов працювати з московського «Спартака» до Києва. Тоді ми досить добре грали, багато забивали. Нині можу навести певні паралелі між теперішньою «Говерлою» й тим «Арсеналом» – у той період у складі київського клубу було багато орендованих футболістів та вільних агентів, вони прагнули довести, що достойні грати на найвищому рівні й показати тренерському штабу своїх клубів, що дарма не затребувалися у своїх командах. Тоді під моєю орудою тренувалися Сергій Коновалов, Валентин Полтавець… Усі були єдиний колективом. Частина мого серця залишилася в «Арсеналі», як і в решті команд, де працював: у Росії – в московському«Спартаку» та грозненському «Тереку», у Болгарії – в «Левскі», у Казахстані – в «Тоболі». Прагну й теперішнім моїм підопічним поставити в приклад той «Арсенал», щоб вони так само доводили на полі свою майстерність, демонстрували гру високого рівня. Вимагаю, аби підопічні не думали про те, чому їх не залишили у своїх клубах, а про усвідомлення того, що сьогодні вони, футболісти, захищають честь «Говерли». Хочу, щоб хлопці тут заграли й розкрили свій потенціал. Ми про це говорили після останніх невдалих матчів, а зовсім не про те, що повигадували окремі засоби масової інформації. Пораджу таким ЗМІ не шукати в темній кімнаті чорну кішку, якої взагалі там немає. Що стосується «Арсенала» сучасного – це хороша команда з великим потенціалом. Гадаю, каноніри виберуться з непростої турнірної ситуації. Упевнений, у киян усе вирішиться на користь футболу. До матчу з нами «Арсенал» буде мати зовсім інший настрій і приїде до Ужгорода дати бій. Прогнозую, що вболівальники побачать напружений поєдинок. А в кубковому матчі дамо хорошу можливість пограти футболістам, які мали менше ігрової практики. Адже після кубкової гри нас очікує непростий поєдинок 11-го туру на виїзді з маріупольським «Іллічівцем».

– Як команда провела двотижневу перерву в чемпіонаті?

– Цей час були в Ужгороді. Хотіли зіграти спаринг проти словацького «Кошице» або ж угорського «Дебрецена», та, на превеликий жаль, не вийшло. Замість цього у вівторок провели двосторонній матч. На фоні великих навантажень відзначу, що вийшов хороший матч, я залишився задоволеним діями та самовіддачею всіх гравців на полі. Відзначу, що в нас уже є чимала конкуренція за місце в основі з цілого ряду позицій. Добре показали себе новачки та потенційні кандидати до нашої команди. Створюється новий колектив, проходить ротація кадрів, слід усім набратися терпіння. Швидких якісних змін не буває, як і будинок умить не збудуєш. Слід розпочати з фундаменту. Вдячний керівництву клубу за розуміння й підтримку. Бачимо, що проводиться велика робота з розбудови інфраструктури, готуються тренувальні поля, є намітки по тренувальній базі. Мені буде приємно, якщо за період моєї роботи на Закарпатті інфраструктура «Говерли» зміниться на краще.

– На фоні фінансових негараздів столичного «Арсенала» та деяких інших команд у пресі мусується думка щодо можливого зменшення команд у прем’єр-лізі. Ваша позиція з цього приводу?

– Думаю, не варто зменшувати кількість команд української прем’єр-ліги. 16 клубів – це оптимальна кількість для проведення нормального чемпіонату. А те що, то в одного, то в іншого клубу виникають проблеми – таке буває досить часто, і не лише в українських елітних дивізіонах. Потрібно з розумінням ставитися до цих ситуацій і не рубати з плеча, а нашим футбольним інстанціям усіляко йти назустріч керівникам клубів, щоб якнайшвидше вийти з подібних проблем.