Головний тренер "Маріуполя" Остап Маркевич розповів, як став тренером.
– Ви є футбольним тренером у третьому поколінні, хоча більшу частину дорослого життя пропрацювали на митниці. В який момент і чому вирішили стати тренером?
– Ще в дитинстві, коли батько з собою брав. З шести років був з ним по різних командах, починаючи з луцького "Торпедо". Я настільки перейнявся тою атмосферою... Це не передати – цей настрій після гри, коли команда виграє. Чи коли команді тяжко, а вона об’єднується. Ці моменти переломні – коли колектив збирається, один одному в очі дивляться і домовляються, що так далі бути не може.
Такі моменти сильно переймали – воно проходить крізь серце. Особливо коли батько говорив на установці – ця тиша, гравці слухають. Це просто…
Але так життя склалось, що пішов трохи іншим шляхом, були обставини. Проте завжди футбол був у моєму житті – я з батьком спілкувався на різні теми. І от коли "Металіст" вже зовсім почав серйозний футбол демонструвати, я сказав: "Ні, треба таки повернутись до своєї мрії та досягнути її, чого б мені це не вартувало".
– З таким родоводом як ви взагалі опинились на митниці?
– Бо було модно і круто. В мене дві вищі освіти – юридична та маркетологічна. Так і попав – у Львові хто не митник, той біля митника. Це нормально.
– Скільки загалом ви пропрацювали на львівській митниці?
– 11 років. З 2003 року по 2014-й. Там був футбол, своя команда. Може якби її не було, я б так довго й не протримався там. Хоча ще працюючи на митниці, я постійно був у контакті з батьком та допомагав йому робити аналіз ігор, - розповів Остап Маркевич в інтерв’ю "Трибуна".
