Сергій Ребров: "Я поважаю "Динамо", але так чинити не можна"

Головний тренер Аль-Айну Сергій Ребров розповів про чемпіонат ОАЕ, Динамо та збірну України.

— Сергію Станіславовичу, із чим пов’язана чергова пауза в чемпіонаті ОАЕ?

— Із матчами азійської Ліги чемпіонів. Всі поєдинки внутрішньої першості перенесено на травень, тому на нас чекає дуже складне випробування. Буде справжня спека, і це повністю змінить всю систему нашої підготовки. Проте, всі команди знаходяться в рівних умовах, тому ми із себе своє завдання ніяк не знімаємо. Будемо і надалі намагатися здобути чемпіонський титул. 

—  У вас постійно збивається змагальний цикл. То матчі збірної, яку в ОАЕ збирають не на два, а на три тижні, то міжнародні клубні турніри. Звикли?

— До цього не звикають — це сприймають як належне. Ми шукаємо вихід із ситуації, враховуючи свій досвід.

— Ви в черговий раз отримали приз найкращому тренеру місяця в місцевому чемпіонаті. Такі приємні події не можуть не тішити, вірно?

— Звісно, коли твою роботу відзначають фахівці, це має значення. В останнє це, правда, відбулося в тій ситуації, коли за місяць був зіграний лише один матч. Я навіть поцікавився в експертів, як вони визначали свого лауреата. Отримав відповідь, що віддають перевагу не лише перемогам, а динаміці самої гри команди, тактичним ідеям, якості футболу.

Що казати, мені дуже приємно, адже в чемпіонаті ОАЕ працює багато кваліфікованих тренерів. Причому майже всі вони — іноземні, багато фахівців з провідних європейських країн. Тож я пишаюся, що таким чином відзначають роботу нашого тренерського штабу, наших гравців, усієї команди.

Проте всі наші успіхи, перемоги, відзнаки не можуть дати тих емоцій, які зазвичай відчуваються в схожих ситуаціях. Моя головна мрія не змінюється вже більше 50-ти днів.     

— Робота відволікає від війни?

— Так, але зовсім трохи. Я досі не можу повірити в те, що відбувається в Україні. Ми постійно слідкуємо за новинами, намагаємося якось допомагати, і всі свої перемоги на футбольному полі ладні обміняти на одну, більш суттєву перемогу. Перемогу всього нашого життя. Впевнений, що так само вважають і всі українські гравці, які виступають у європейських чемпіонатах.   

— Ви є одним з небагатьох українських тренерів, які наразі активно працюють з командою, тому, мабуть, більш детально стежите за розвитком сучасного футболу, за змінами в ньому. Як вам, приміром, ситуація в Лізі чемпіонів? Кого вважаєте фаворитом цього турніру?

— Хочу вас запевнити, що так само, як і багато моїх друзів в Україні, я не можу в такий час дивитися футбол на одному диханні. Так, як раніше. Від трансляції постійно відволікають новини з війни. В такій ситуації дуже важко зосередитися…

Звісно, багато хто ще давно вважав, що в фіналі зіграють Манчестер Сіті та Ліверпуль, але я в котре переконався, що собою уявляє іспанський футбол. І якщо вихід Реалу до півфіналу нікого не здивував, то успіх Вільярреалу заслуговує на окрему повагу. В Іспанії завжди була якісна робота з м’ячем, але там також є багато цікавих тактичних ідей.    

— У Лізі Європи вболіваєте за Вест Гем?

— Так. Шкода, що не так часто грає Андрій Ярмоленко. Я чекав, що в матчі проти Ліону він отримає більше ігрового часу. Наш футболіст на це, вважаю, заслужив. Не дивлячись на ситуацію у своїй країні, Андрій наполегливо працює та віддається по максимуму. Всі наші легіонери прославляють Україну в Європі, зайвий раз привертають до неї увагу. Це дуже важливо.

— Як і благодійні матчі Динамо та Шахтаря? Ви за ними стежите?

— Звісно, стежу та, звісно, ці поєдинки важливі. Я бачу атмосферу, яка панує на стадіонах. Знаю, що там збирають кошти, які йдуть на допомогу всій Україні. Та й самі ігри досить цікаві. Футболісти демонструють дух нашої країни. Важливо, що ще й перемагають.

— Ці матчі підуть на користь і збірній України, але мені здається, що дехто трохи заграється. Ви так не вважаєте?

— Рішення Динамо не відпускати своїх гравців в той термін, який визначив головний тренер збірної України, невірне і негарне. Це особисто моя думка. Я поважаю київське Динамо, я поважаю Мірчу Луческу, який багато зробив для команди, але зараз головне завдання всієї футбольної України зовсім інше…

Не знаю, як в тій ситуації, що склалася в країні, зіграє команда Олександра Петракова, але кожен, хто займається футболом в Україні, має створити всі умови для того, щоб збірна провела якісну підготовку до матчу із Шотландією, а потім, сподіваюсь, із Уельсом. Благодійні заходи дуже важливі, але всі ми розуміємо, що таке виступ на чемпіонаті світу. Особливо зараз.

Не має значення, хто тренер збірної України — він тренер головної команди країни і йому треба допомагати. А ще — довіряти. Я ще раз наголошую на тому, що поважаю Луческу, але він клубний тренер. До того ж, не українець. І до того ж, не відповідальний за результат збірної.

Не уявляю, як можна готуватися до матчів без 11-ти гравців Динамо. Це неможливо. Під’їдуть згодом? А що тоді скажуть футболісти Шахтаря? Так, легіонери приїдуть після закінчення свого сезону, але ж без них теж треба щось награвати, напрацьовувати, доводити інформацію. Я читав, що розглядається варіант із викликом гравців молодіжної збірної. Так тоді зруйнується підготовка відразу двох команд, у яких є турнірні завдання.

— Як би ви вчинили в цій ситуації?

— А як може вчинити будь-який українець? Збірна завжди має бути на першому місці, а коли клуб не бере участі в змаганнях, то чи варто про це взагалі говорити? Аргументи Динамо я не сприймаю лише тому, що тільки головному тренеру збірної краще знати, як йому готувати свою команду, а ті матчі, які спланували динамівці, треба просто віддати збірній. Гадаю, що суперники не будуть проти ігор з національною командою.

Прикро, що наш футбол не може об’єднатися навіть під час війни. Дуже прикро. Матчі збірної — це дуже важливий саме об’єднуючий фактор. Зараз не той час, коли треба продовжувати з’ясовувати відносини з УАФ, згадувати якісь образи.

— Вас не дивує, що Динамо займає таку позицію в ситуації, коли перебуває за кордоном на особливих правах?  

— Мені дуже шкода футболістів. Я впевнений, що Сергій Сидорчук, Віктор Циганков, Георгій Бущан та інші просто живуть цим матчем проти Шотландії. Сподіваюсь, що ніякого покарання щодо гравців не буде, і сторони знайдуть спільну мову.

Я вкотре скажу, що поважаю Мірчу Луческу, але він — це не все Динамо. Вважаю, що зараз лише українці мають вирішувати долю своєї збірної. Це моя точка зору, а у керівництва клубу вона може бути інша.    

— Добре знаючи людей, які очолюють клуб, як ви вважаєте, вони можуть змінити своє рішення?

— Не мені це вирішувати, я просто висловив свою думку. На щастя, у нас вільна країна, і кожен має право на свій погляд.

— Тобто, думка того ж Мірчі Луческу, якого так чи інакше підтримав ваш колишній партнер по Динамо Віктор Леоненко, теж має право на життя? Спорт — поза політикою?

— Вони можуть казати все, що завгодно, але ні я, ні весь світ з ними не погодяться. Заборона на міжнародні виступи російських спортсменів — це плата за їхнє мовчання. На цьому можна було б поставити крапку, але ж вони самі не дають такої можливості. Виходять на п’єдестал зі свастикою, підтримують війну. Де гарантії, що такого не станеться у матчі Ліги чемпіонів чи в поєдинку на чемпіонаті світу?

— Виходить, і Віктора Леоненка слушно звільнили з каналів Футбол?

— Я добре знаю Віктора та поважаю його досягнення. Коли ми з Андрієм Шевченком прийшли до Динамо, у нас, мабуть, не було такого таланту, як у нього, але ми розвивалися. Нас вчили думати, що, де і коли ти кажеш. Леоненко, мабуть, трохи не прослідкував за своїми емоціями. Таке може статися з кожним, але ж Вітя звик говорити все, що завгодно, по телевізору, і його за це ніколи не карали. Зараз ситуація інша. Зараз війна, і це має враховувати кожен.