Олександр Чижов, який входив до тренерського штабу Патріка ван Леувена, в інтерв’ю "УФ" розповів про можливі причини дострокової відставки в донецькому клубі.

– Чому ван Леувен провалився в Шахтарі?

– Мені важко відповісти на це питання. Вийшло в нього чи ні, на мій погляд, треба було вирішувати наприкінці чемпіонату. Не завжди були хороші результати – це факт.

Збори проходили змазано. Дехто приїхав лише за сім днів до завершення підготовки. Ми працювали переважно з хлопцями з U-19. Потім розпочався чемпіонат, де в шістьох перших матчах ми отримали чотири червоні картки. Було багато травмованих. Все пішло одне за одним… Це не відмазки. Кажу, як є.

– Методи, які працювали з гравцями Зорі не спрацювали з гравцями Шахтаря?

– Ви розумієте, потрібен був час. З Ігорем Йовічевічем до цього вони грали в інший футбол. Ставка була на короткий та середній пас. Патрік хотів грати у більш вертикальний футбол, швидко переходити з оборони в атаку, застосовувати високий пресинг.

У першій частині сезону в Зорі ми також переживали гойдалки. Добре розпочали, потім була серія невдалих результатів, включаючи поразку від Дніпра-1 (0:3) в гостях. Однак хлопці поступово притерлися, зрозуміли вимоги тренера, і в другому колі виграли 13 матчів з 15-ти.

– Не секрет, що ван Леувен велику ставку у своїй роботі робить на фізичну підготовку. Гравці Шахтаря не хотіли виконувати той обсяг роботи, який він пропонував.

– Ніхто не любить бігати. Я також не любив. Всі хочуть працювати з м’ячем. Я не бачив, щоб на тренуваннях хтось казав: "Я не буду це виконувати". Такого не пам’ятаю.

Це правда, що ван Леувен багато ставив на фізичну та тактичну підготовку. Він хотів бачити футбол, який йому подобається. Це передбачало агресивну гру, швидке доставлення м’яча до штрафного майданчику…

– Коли замість ван Леувена в Шахтар прийшов Маріно Пушич, то Георгій Судаков заявив, що за першу теорію з новим коучем зрозумів більше, аніж за весь час до того. В них був якийсь конфлікт?

– Ніякого відкритого конфлікту між ними не було. Можливо, він сказав це, не подумавши або на емоціях. Я це коментувати не буду. Нехай сам коментує, якщо захоче.

– Яка найкраща гра Шахтаря під керівництвом ван Леувена?

– Другий тайм з Антверпеном (3:2). Думаю, ця гра запам’яталася усім. Коли ти після першого тайму у Лізі чемпіонів програєш в гостях у два голи, потім забиваєш три м’ячі, і ще у компенсований суперник не реалізовує пенальті, то це дорого коштує.

– Найгірша гра.

– З Ворсклою (1:2). Можливо, була якась недооцінка. В них багато гравців були травмованими та пропускали ту гру. Можливо, подумали, що легко їх візьмемо. А там молоді хлопці налаштувалися, дали бій й заслужено виграли.

– До речі, це правда, що рішення про відставку ван Леувена було прийняте після Ворскли, і матч з Антверпеном вже фактично нічого не вирішував?

– Я цього не знаю. Мені ніхто нічого не казав. Не можу це прокоментувати.

– Як особисто ви дізналися, що це фініш?

– Патрік зателефонував і сказав, що робота завершена. Зібрали речі та поїхали. Оскільки був вихідний день, то не вийшло зустрітися з хлопцями та подякувати за час, який ми провели разом. Це, мабуть, найприкріше в цій ситуації.

– Чим менеджмент Шахтаря мотивував відставку?

– Є президент клубу. Він вирішує. Можливо, йому щось не подобалося. Ми усі наймані працівники. Якщо власнику не подобається, як виконується робота, він має повне право звільнити.

– Футбол, який сповідує ван Леувен, це дійсно не "шахтарівський" стиль?

– "Шахтарівський" футбол? Хм, хороший термін… Я навіть і не знаю, як відповісти на це питання. Можливо, футболістам Шахтаря дійсно не подобався стиль Патріка. 

Я розумію, про що ви кажете. Від Шахтаря очікують, що він гратиме красиво, футболісти будуть обігрувати один в один, забивати по п’ять-шість голів, постійно контролювати м’яч…

Прийшов головний тренер, в якого було своє бачення. Клуб бачив, кого запрошує. Напевне, керівникам клуба подобався футбол, у який грала Зоря.