Півзахисник харківського "Металіста" Олег Краснопьоров поділився враженнями від першого матчу з "Ньюкаслом", а також сподіваннями від мату-відповіді.
— Перш за все маю намір запитати про враження від Англії та всього, що там довкола футболу?
— Можу точно сказати, що острів «Туманним Альбіоном» іменують не дарма. За весь час, що команда перебувала в Ньюкаслі, лише одного разу туман не спостерігався. Утім, окрім погодного фактору, все дуже сподобалося. Особливо — умови для проживання та підготовки, й країна в цілому.
— Зокрема, атмосфера?
— Так, навіть якщо не враховувати ігри найвищого рівня. Коли проводили контрольну зустріч із командою «Уїтлі Бей», то навіть на маленький стадіон прийшло майже дві тисячі уболівальників. Була своя підтримка й у «Металіста», осіб п’ятнадцять (сміється). Наскільки зрозумів, то це — українці, котрі наразі мешкають у тому регіоні. Можу сказати, що люди полюбляють футбол у цій країні, отже й атмосфера відтак стає фантастичною. Це стосувалося власне й поєдинку з «Ньюкаслом». Відчувається свято не лише на самому стадіоні, а й в довкіллі.
— Сама гра, підозрюю, сподобалася менше?
— Ну чому ж? Головне, що команда здобула прийнятний результат, який дозволяє претендувати на вихід до наступного раунду. Власне, протистояння було доволі жвавим, попри рахунок. Адже обидва воротарі мали достатньо можливостей, щоби продемонструвати свою майстерність. Як Олександр Горяїнов, так і Тім Крул.
— Сильно засмутилися, що не вдалося дебютувати відразу в такому матчі?
— Приховувати не буду, хотілося вийти на поле. Але грати повинні найсильніші, до когорти яких я, за версією Мирона Маркевича, не входив. Доведеться демонструвати те, на що здатен, в інших поєдинках, брати своє відношенням до справи. Сподіваюся, завоюю довіру Мирона Богдановича якомога швидше.
— А чого саме не вистачило «Металісту», щоби виграти першу зустріч із «Ньюкаслом»?
— Зважаючи на те, що моменти були, скажу — трохи щастя не завадило б. Іще й на завершальних стадіях атак. Хоча, те ж саме можна сказати й про опонента. Тому ще раз повторю, що рахунок першого матчу є прийнятним у рамках двораундового протистояння. Усе в наших руках. До того ж, граємо вдома, а це повинно додати наснаги.
— Що повинно змінитися в Харкові, щоби пройти до наступного раунду? Чи потрібно щось змінювати?
— Ну, треба подолати оборону суперника та забити м’яч у чужі ворота, а у свої не пропустити, все просто (сміється). Останнє за такого рахунку є навіть важливіше. Бо ж будь-яка результативна нічия нас не задовольнятиме. Отож, чітко зіграти в обороні — саме те, що треба.
— Й особливо слідкувати за Папісом Сіссе. Адже давати сенегальцю стільки нагод…
— Так, і за ним зокрема. Можливо, наступного разу не пробачить (усміхається). Та у складі «Ньюкасла» достатньо й інших сильних футболістів. Й від кожного можна очікувати небезпеки. Не забуваймо, що це клуб англійської прем’єр-ліги, яка надто досвідчена у великих протистояннях. Тим паче, їхній чемпіонат не переривався.
— Проблема відсутності офіційної ігрової практики вже буде менш актуальною…
— Сподіваюся, англійський матч продемонстрував те, на що слід звернути увагу. Тому, гадаю, у Харкові рівень концентрації буде вищим. А кількість непотрібних помилок відповідно — меншою.
