— Олеже, вибачте, що турбую зранку у понеділок: підозрюю, вчора було не до здорового та міцного сну…
— Ми — професіонали. Я абсолютно серйозно.
— Невже обійшлося без святкувань? Ось у Німеччині футболісти пиво п’ють і поливають ним тренера прямо на очах чесного люду, а це для них — лише початок святкувань. Тим паче, є, що святкувати.
— Чому ж ні? У роздягальні святкували, керівники заходили, вітали. Зрозуміло, що для всього міста вчорашній день — великий. «Металіст» пройшов дуже довгий шлях, аби досягти такого рівня.
— Мирон Маркевич відзначив кількома компліментами команду з берегів Дніпра: мовляв, найкращий весняний матч у їхньому виконанні. Що скажете про суперника?
— «Дніпро» справді зіграв класно: розкуто, атакувально, красиво. У принципі, воно й не дивно, адже суперники грали у своє задоволення, без жодного тиску. У цьому плані «Дніпру» було навіть простіше, ніж нам.
— Переляку після швидкого пропущеного м’яча вдалося уникнути?
— Судячи з того, як оперативно відновили статус-кво, то вдалося. Добре, що не знітилися, не втратили контроль над грою, не відступили від своєї тактики, тому й здобули нелегкі троє очок.
— Невиразна гра Джуліано та його підсумкова заміна в перерві — ваша заслуга?
— І моя, й не лише моя. У «Металісті» кожен знає, за що несе відповідальність, які безпосередні завдання має перед кожним конкретним поєдинком.
— Упродовж матчу футболісти, котрі перебували на полі, не були поінформованими, як розвивається сімферопольський поєдинок?
— За кілька хвилин до свистка вже всі все знали: «Динамо» поступалося в один м’яч, а це означало, що, як максимум, кияни зуміють видряпати нічию, яка все одно дозволяла вже зараз оформити путівки до Ліги чемпіонів.
— Олеже, розкажіть, як вам удалося так органічно влитися в командну гру «Металіста»? Якщо відверто, з самого початку вам пророкували роль футболіста для ротації…
— Запорука успіху — хороший мікроклімат усередині колективу. Потрапивши до «Металіста», відразу зрозумів, що тут мені буде легко прижитися. Зрештою, швидко освоївся, а тому й отак все добре складається.
— Для вас це неочікувано?
— Та не сказав би…
