— Дмитре, напевно, ні для кого не секрет: після неймовірного гола динамівцям ваше прізвище стало відомішим. Що означає для вас цей гол?

— Результативний удар по воротах Шовковського не став для мене новою сторінкою у кар’єрі. Звичайно, не кожен день вдається забивати гранду вітчизняного футболу. До того ж, цей гол — дебютний на найвищому рівні. У тому моменті вийшло й справді добре піймати м’яча на ногу. Сподіватимемось, що й надалі зможу радувати наших вболівальників. Хоча, самі ж бачите, що моя позиція змінюється: то в обороні граю, то в півзахисті. Відтак не завжди матиму змогу знаходитись біля воріт суперника.

— Перед зустріччю з «синьо-білими» грали з «Шахтарем», над яким взяли гору. Скажіть, минула перемога могла зумовити розслаблення?

— Та ну, навряд чи після переможного поєдинку з «гірниками» могли переоцінити свої можливості. Кожен гравець розумів, якому супернику нам доведеться протистояти, тому проблем із мотивацією не виникало. Хотіли довести, що знову зможемо зіграти на рівні з іншим фаворитом змагань. Та й починалось усе доволі непогано: Гусєв не забив пенальті. Хоча незабаром все ж пропустили, напрочуд швидко зуміли встановити паритет. З’явилась упевненість, що спроможні брати очки, а якщо пощастить, взагалі перемогти. Проте, на жаль, потім пропустили другий і дуже низько притислись до своїх воріт — ключова причина поразки.

— Як узагалі оцінуєте свій дебютний сезон, в якому вже встигли відзначитись?

— Зрозуміло, що позитивно. Нині здобуваю неоціненний досвід у рамках найсильнішого чемпіонату. Тим більше, що я виступав лише у першій лізі. Для мене честь виходити на одне поле з гравцями, що спроможні грати на чемпіонаті світу в Бразилії. В принципі, сезон не завершився, тому ще маю час покращувати свою гру.

— Перехід із першої ліги, мабуть, дався не дуже легко?

— …Утім, і не надто важко. Швидкість прийняття рішення значно відрізняться: у прем’єр-лізі потрібно швидше думати. В першій лізі теж вистачає боротьби та розпалу пристрастей, але в елітному дивізіоні все роблять на долю секунди швидше. Десь забарився — одразу припускаєшся помилки. Передусім, потрібно було справитись із хвилюванням. Надалі поступово влився в колектив, зрозумів, чого вимагає тренер.

— Сподівались, що Віталій Кварцяний миттєво довірятиме місце в складі?

— Я знав про це, бо спілкувався з Віталієм Володимировичем, який одразу завірив, що розраховує на мене. Так склалась ситуація, що після підготовчих зборів до сезону я залишився єдиним лівим захисником, адже в Словенії травмувався Леандро. Відтак знав, що в мене буде шанс, потрібно лише за нього зачепитись.

— До речі, з приводу позиції: на сайті «хрестоносців» вас класифікують як оборонця, на сайті Прем’єр-ліги — як півзахисника. Кот­ра з позицій вам ближча?

— Швидше, захисника, адже все життя грав у центрі або зліва оборони. На фланзі, ближче до атаки, нині мені не тяжко зіграти, проте тут вистачає своїх особливостей. Перші ж матчі мені давались із складністю, необхідно завжди націлюватись на атаку. Коли не вистачає досвіду, можна просто «загубитись» на полі. До нової позиції звик, що перебуваєш позаду, бачиш все поле та контролюєш ситуацію.

— Пауза в чемпіонаті допоможе волинському ФК?

— Скоріше за все, так. Наразі старанно готуємось до поєдинку з «Таврією» на такому собі міні-зборі, котрий проходить у Ялті. Учора, до прикладу, протидіяли «Волзі» з Нижнього Новгорода, але, на жаль, поступились, натомість (розмова відбувалась у вівторок. — Є. Д.) сьогодні розгромно перемогли «Перлину» з рахунком — 5:1. У Криму в нас є всі умови, щоби добре підготуватись та відновитись до протистояння з сімферопольцями.

— Зустріч із російським ФК, певно, стала цікавим спарингом.

— Звичайно, приємно грати з гравцями національної збірної Росії, які не так давно здобували третє місце на чемпіонаті Європи. Відзначу Алдоніна, Каряку, Буликіна, Колодіна та Сичова — сильні гравці сусідньої країни. Шкода, що лише один тайм довелось зіграти.

— Недавно з’явився аудіо­запис, на якому всі почули, що гравцям доводиться вислуховувати, якщо «Волинь» програє. Повторно не «виписували» за те, що виклали її в Інтернет?

— Так, як і ви, помітив, що вищезгаданий запис з’явився у світовій мережі. Мої партнери також уже знають про це. Проте надалі продов­жувати полеміку щодо цього я би не хотів. Думаю, що ви прекрасно розумієте, що нав­ряд чи хтось із гравців захоче піднімати цю тему. Єдине, що можу відповісти: запис, що з’явився в Інтернеті, — справа внутрішньокомандна. Ми у колективі самі вирішимо, що потрібно з цим робити.

— Слід пригадати момент, коли з Волині йшла інформація, буцімто тутешній клуб можуть зняти зі змагань. Нині, коли Віталій Володимирович став головою місцевої федерації, можна стверджувати, що проблеми лучан позаду?

— Знаєте, така ситуація мала місце в нашому клубі (неодноразово читав про це в ЗМІ), втім, не надав цьому особливого значення. Віталій Кварцяний попередньо сказав, щоб ми не зважали на те, що пишуть, адже в нас усе добре, ніхто не думає про зняття команди з першості. Відтак не приходилось зайвий раз хвилюватись.

— Через кілька днів відновиться чемпіонат, а вам доведеться зустрітись із «Таврією», а наостанок — з запорізьким «Металургом». Розцінюєте наступні поєдинки як хороший шанс піднятись у турнірній таблиці?

— Гадаю, «гірники», коли їхали в Луцьк, теж думали, що зможуть нас обіграти на одній нозі. Однак усі бачили, чим це завершилось, тому не хочемо повторювати помилки наших суперників. Зараз у колективі немає думок, що наступна гра буде прохідною. Як уже казав, серйозно готуємось до матчу з таврійцями. Набагато болючіше програти рівному опоненту, ніж лідерам турніру.

За певного збігу обставин, ще до завершення першої частини прем’єр-ліги можемо ввійти до верхньої частини турнірної таблиці. Напевно, це — найголовніше, що цьогоріч стоїть перед «Волинню». Перед відпусткою слід здобути максимум очок, аби відпочивати з хорошим настроєм.