Очільник «Чорноморця» розповів про свій ювілейний матч, дещо скандальну перемогу над «Дніпром» і святкування Великодня.

Мої підопічні програли на мій день народження, а тепер — на сотий матч»

— Романе Йосиповичу, найперше, чи знали, що минулий тур (розмова відбувалась у понеділок уранці, 21 числа. — прим.) прем’єр-ліги, в якому протидіяли донецькому «Металургу», став для вас ювілейним, сотим, у чемпіонаті на чолі одеського колективу?

— Ні, якби ви мені не прислали СМС із бажаними темами для розмови (після скандальної гри з «Дніпром», припускав, що Григорчук не матиме бажання спілкуватися із працівниками ЗМІ, котрі матимуть на меті обговорювати неприємну ситуацію щодо конфлікту з Хуанде Рамосом, тому в повідомленні чітко пояснив, що тема нашої розмови — сотий матч на чолі одеситів. — прим.), то, вочевидь, навіть би не знав, що подолав рубіж у сот­ню матчів на посаді головного тренера «Чорноморця».

— Справді? Навіть припустити не міг, що мені така роль дістанеться.

— Так, точно говорю, можете повірити мені. Так склалося, що я сам не рахую свої поєдинки в ролі тренера, а мені ніхто не підказав. Відтак лише після гри з «Дніп­ром» од вас прочитав про свій ювілей.

— Зрештою, коли дізналися про ювілей, то вже дивитеся на програний матч у Донецьку по-іншому? Адже не щодня проводиш сотий матч.

— Та не скажу, що це для мене така величезна подія, але все ж таки приємно. Погоджуюся, що це відбувається не щодня.

— Судячи з того, що ви не слідкує­те за такими позначками, то можна взагалі припустити зворотне — для вас це не має особливого значення.

— Та, знаєте, це все — чисто цифри. Для мене більшого значення набувають самі матчі, а особливо — перемоги в них. А чи виграв я саме у 76-й грі, чи в 100-й, не так важливо. Головне — результат.

— Футбол усе ж не обходиться без цифр: саме числа формують статистику, котрою користуються, мабуть, усі тренери та й, переконаний, ви також. Проте ювілеї не стоять і близько поряд із гучними перемогами?

— Звичайно, хочеться, щоби після кожної гри я заходив до роздягальні з хорошим настроєм. Ювілейні матчі теж не стануть винятком у такому моєму бажанні. Однак тісно поєднувати названі речі не варто.

— Можливо, гравці, на відміну від вас, знали про ювілей напередодні гри з «Металургом» і хвилювалися за результат більше, ніж завжди, що й завадило показати кращий футбол? А Петро Ковальчук, який отримав іще в першому таймі червону картку, вочевидь, був першим у цьому списку…

— Принаймні від них я цього не чув. Думаю, що в такому разі вони би мені самі повідомили про подію, яка наближалась. Якщо так слідкуєте за датами, то мали би помітити, що одесити програли на мій день народження, а тепер — на сотий матч. Не виходить у них привітати мене, як належить це зробити.

«Епізод із Рамосом, який виник під час гри, не заслуговує особливої уваги»

— Зважаючи на таку сталу та, на жаль, безуспішну закономірність, то, ймовірно, для «Чорноморця» буде краще, коли футболісти не знатимуть про такі важливі дати та рубежі в житті головного тренера?

— Так, уже подумую про те, що для всього клубу буде краще, якщо не розповідати гравцям, коли в мене ювілеї чи дні народження. Вірогідно, на них тисне зай­вий тягар відповідальності.

— А взагалі, в роботі з командою існують якісь моменти психологічного характеру, на яких акцентуєте увагу під час налаштування виконавців на матчі?

— Ні, нічого схожого немає. Як бачите, ми вже пережили дуже складні події в емоційному плані: непоганих результатів досягали на міжнародній та національній арені. На такому тлі, коли потрібно підтверджувати свої місця та рівень, якісь визначні дати просто втрачають своє значення.

— Але перемога над «Дніпром» має більшу вагу, ніж, приміром, над «Металургом» із Донецька?

— Звичайно, перемога в поєдинку з дніпрянами дуже важлива. Навіть не тому, що ми здобули три залікові пункти, а тому, що взяли гору над таким сильним колективом і авторитетним ФК. Знаєте, наразі наш клуб перебуває на такій стадії роз-
витку, коли, попри тяжкі часи, намагаємося, скажемо так, по-новому формувати команду. Відтак такі двобої допомагають відповісти на питання: «Хто ми є?». Отож напередодні гри прагнули себе перевірити, пройти своєрідний тест. Тому після перемоги отримали не тільки позитивні емоції, а й підтвердження, що ми на правильному шляху. Сподіваюся, що це додасть нам упевненості — ось у чому її ключова важливість.

— Емоцій учора справді вистачало. А нині вони вже вщухли? Певне, вже по-іншому аналізували події, які виникали впродовж зустрічі з дніпропетровцями.

— Найперше, на мій погляд, учора був справжній і змістовний футбол: і для футболістів, і для тренерів, і для вболівальників. Усі мали можливість перевірити себе в таких серйозних умовах. А щодо того епізоду, який виник під час гри (мається на увазі конфлікт із Рамосом. — прим.), то, вважаю, що він не заслуговує особливої уваги. Тим паче, зважаючи на те, скільки вже було сказано. Думаю, що вчора рівень футболу значно переважав над усім іншим, тому є сенс говорити безпосередньо про футбол, а не про той інцидент.

— У такому насиченому графіку, коли за тиждень доводиться брати участь у двох турах чемпіонату, чи встигаєте належно проаналізувати попередній матч, а потім підготуватися до іншого?

— Ми діємо послідовно. Звісно, що вже після гри дещо знаємо про наступного суперника, як у цьому випадку — про «Динамо». Мені, до прикладу, такий графік не заважає готувати команду. Якщо говорити конкретно про мене, то я задіяний у багатьох процесах одночасно. А вже самі гравці все отримують по порядку: спочатку аналіз, а потім розбір із інформацією щодо подальшого протистояння.

«Організували поїздку до церкви, в якій хлопці помолилися та поставили свічки»

— Чи додасть у психологічному плані перемога над «Дніпром» упевненості перед поєдинком із «Динамо» та до завершення сезону, що «моряки» навіть у нинішньому стані можуть долати лідерів?

— Певною мірою, на це запитання я відповів вище: якщо беремо гору над топ-командами, значить ми все робимо правильно. Але на цьому наша перевірка не завершується. Зокрема, побачимо, в якому емоційному стані ми перебуваємо зараз, адже в грі з дніпрянами в нас їх багато «вийшло». Якщо знаєте, психологічна складова також потребує відновлення. Відтак наступні матчі стануть для нас тестом на предмет того, як ми поведемось у серії поєдинків на такому рівні. Цікаво, що буде далі?

— Розумію, що цією темою вас уже «дістали», проте напередодні гри з киянами не маю права не запитати про шорт-лист наступного тренера «Динамо», в якому присутнє ваше прізвище. Зрештою, чи можете сказати, що запити щодо вашого наступного працевлаштування нині на часі чи, навпаки, не актуальні для вас?

— Можу відповісти на це питання й до гри з «Динамо», й опісля. Що стосується «синьо-білих» чи інтересів якихось інших клубів, то від мене ви нічого конкретного не почуєте. Зазвичай говорю просто: «Без коментарів!». Можу відповісти на загальне питання, як я дивлюся на такі речі, й які в мене наміри в подальшому. Так ось, якщо в мене буде можливість працювати в топ-клубі (зверніть увагу, я не називаю конкретну команду, а кажу про рівень ФК), то, звичайно, я з радістю прийму таку пропозицію. Утім, на даний момент я у «Чорноморці», тому всі свої сили спрямовую на те, щоби зі мною одеська команда вийшла на новий ступінь розвитку. Припускаю, що за якийсь час «Чорноморець» також може увійти до когорти грандів національного футболу. Для цього в Одесі є всі передумови. У такому разі мені навіть не потрібно буде замислюватися над тим, аби змінювати місце роботи. Маю надію, що зміг вам доступно пояснити щодо цього складного питання.

— Розпочали з теми ювілею, та на цьому, мабуть, завершуватимемо. Немає бажання досягти рубежу в 200 матчів із «Чорноморцем»?

— Знаєте, ніхто не може дивитись у майбутнє так далеко, ми ж навіть не знаємо, що з нами буде завтра. Що стосується нашої команди, то «моряки» готуються до найближчої гри, в якій повинні зіграти краще, ніж у поперед­ній. Таким чином, ми хочемо постійно прогресувати. А що буде через ще 100 поєдинків, мені не відомо.

— І ще одне. Як представник сусіднього вам регіону, впевнений, що ви не могли не відзначити таке свято, як Великдень. Як у такому графіку святкували це велике свято?

— Може здатися, що для цього в мене не було часу, проте я звик робити багато речей паралельно. Відтак у команді зробили все правильно: зранку на базі наш колектив мав можливість скуштувати свяченої паски та крашанок, а потім організували поїздку до церкви, в якій хлопці помолилися та поставили свічки. Чи це допомогло виграти в «Дніпра»? Думаю, що не слід про це говорити — не важливо, що було би в матчі, якщо цього би не сталося. Таке свято не має впливати на нашу роботу та на відношення до гри. У принципі, ми зробили все, що відповідає традиціям на Великдень, а далі зіграли без згадок про ранкові поїздки та святкування.