Президент «Кривбас» Олександр Лівшиць проаналізував трансферну політику свого клубу.

— «Кривбас» зумів підписати Євгена Боровика, а також змінити статус Павла Пашаєва та Дмитра Льопи з оренди на повноцінний контракт. Чи можна назвати таку динаміку позитивною?

— А у нас завжди динаміка позитивна. Клуб планово розвивається. Його (розвиток) «збентежив» хіба що період керівництва Віталія Кварцяного.

— Перед першим збором говорилося, що до команди має приєднатися Олександр Максимов із «Арсеналу» та опісля жодної інформації з цього приводу не було…

— Олександр з нами, але, на жаль, отримав складну травму. Ми на нього розраховуємо, водночас є проблема — така сама, як у Валерія Федорчука. Для відновлення вимагатиметься значно більше часу, ніж це прогнозувалося. Скажу, що зараз, на другому зборі, в команді мають з’явитися ще новачки. Переглядатимемо як нападника, так і кандидатів на інші позиції.

— Втрата поки що одна. Яким чином ведеться пошук заміни для Кирила Петрова?

— Петров — хороший футболіст, який особисто мені дуже імпонує. Але вирішальне слово в трансферній політиці — за тренером. Ми Кирилу дуже вдячні за роботу, виконану в Кривому Розі. Що буде надалі, поки невідомо — після зборів, сподіваюся, дійде до конкретики.

— Також Кривий Ріг залишив Геннадій Литовченко, що поїхав до «Волги» допомагати Юрію Калитвинцеву. Які пертурбації очікуються в тренерському штабі?

— Жодних змін не буде, нікого ззовні не запрошуватимемо. Він нам дуже допоміг на старті сезону, коли за два дні до його початку довелося міняти тренерський штаб. Йому так само варто подякувати. Зараз Геннадій перейшов до російського клубу, де, на його думку, мають бути кращі умови.

— Хочеться поговорити про це детальніше. Олег Таран на початку сезону казав, що прийняв команду лише з поваги до керівництва. Яка ситуація зараз?

— Нині ж Олег Анатолійович — повноцінний тренер із величезним досвідом. Таран — самодостатній тренер, саме той, який необхідний «Кривбасу». Але ж розумієте, що сьогодні все залежить від інших факторів у футболі. Особливо в нашому, українському, дотаційному. Й усе це не спрощує складнощів роботи.

— Час од часу поширюється інформація, начебто перед командою не ставлять ніяких завдань…

— Кожну зустріч ми прагнемо провести краще, ніж попередню. Ані договірняками, ані чимсь подібним у нас і не пахло ніколи. Нестабільність була. Спочатку підготували оборонну тактику — для зустрічей із сильними командами: «Шахтарем», «Динамо», «Дніпром». До речі, ці ігри були одними із найкращих у нинішній першості. Спробували грати по-іншому — багато почали пропускати. Але потрібна різноманітність. Ці збори провели добре, сподіваємося, наступні будуть не гіршими. Ми — оптимісти.

— Я так зрозумів, що завдання ставляться доволі абст­рактно — брати гору в кожній зустрічі?

— Завдання у команди може бути тільки одне — виграти чемпіонат України. Сподіваюся, колись це станеться. Власне, для цього й створювалися змагання.