— Пане Ангеле, коли складніше було працювати у «Севастополі» — цього разу чи попереднього?

— У обох випадках було непросто. Проблема полягала в тому, що і цього, й минулого разу очолив команду посеред сезону, тож треба було у стислі строки налагоджувати гру. Мушу подякувати хлопцям, які швидко вчилися й намагалися втілити в життя всі наші задумки.

— Як оціните свою роботу навесні та місце «Севастополя» в турнірній таблиці?

— Уважаю, ми показували таку гру, яка не мала залишити вболівальників байдужими. Окремо хотів би відзначити підтримку наших фанів, яку відчували в кожному матчі. Важливо й те, що підопічні встановили клубний рекорд результативності, здобувши в матчі із запорізьким «Металургом» найбільшу в історії перемогу з рахунком 5:0. Перед цим узяли гору над сусідами з «Таврії». А після перемоги над запоріжцями у чотирьох матчах записали в актив нічию та дві перемоги. На мій погляд, не має бути двох думок, що «Говерлі» за неявку до Севастополя повинні зараховувати технічну поразку, а нам відповідно додати три очки. У такому випадку місце «Севастополя» в турнірній таблиці не 11-те, а 10-те. Такому підсумковому результату можна тільки радіти — команда не просто виконала завдання на сезон, а й зробила це із честю. Уважаю це успіхом.

— Які матчі весняної частини сезону вам сподобалися, а які — ні?

— Ми в кожному поєдинку старалися показувати повну самовіддачу. Я вже відзначав ігри із запорізьким «Металургом» і «Таврією». До цього хотів би додати перемогу в Луцьку. Дуже запеклою була боротьба з «Ворсклою», яка претендувала на «зону Ліги Європи», тож усіма силами намагалася зачепитися за очки. Але мої підопічні не знітилися, не програли в боротьбі, відтак здобули важливі троє очок. На жаль, не все в нас виходило з командами з верхньої частини таблиці. Поступилися «Дніпру» — 0:3, «Металісту» — 0:2, донецькому «Металургу» — 0:3. Уважаю, у цих матчах могли краще себе проявити, але щастя було не на нашому боці.

— Попереднього разу, коли ви керували «Севастополем», поступилися «Таврії» (0:1) і перейшли в першу лігу. Це коштувало вам робочого місця. Цього разу було бажання взяти реванш?

— Навіщо розбурхувати минуле? Та гра вже стала історією. Цього разу їхали до Сімферополя за перемогою, налаштовувалися найсерйознішим чином. Можливо, Фортуна десь нам усміхнулася, але й підопічні зробили все заради загального успіху.

— Хто із футболістів вас приємно вразив, а хто — розчарував?

— Загалом, у нас підібралися гравці доволі високого рівня. Упродовж другої частини сезону дехто розкрився з найкращого боку, а дехто знизив до себе вимоги. Серед тих, хто прогресував, відзначу Володимира Танчика, який зумів вибороти місце у складі, Олександра Караваєва, який завоював довіру тренерського штабу старанністю на тренуваннях і в матчах. Надійно діяв Дебатік Цуррі, який недавно з’явився в команді, та за короткий проміжок часу зумів добре себе зарекомендувати. У зимове міжсезоння приєднався до нас і Олександр Максимов, який старався з усіх сил. Важливими фігурами в побудовах команди булиОександр Фертов і Артур Карноза, який через травму в низці матчів не міг нам допомогти. І це була суттєва втрата. А ось розчарували мене такі виконавці, як Денис Кожанов, Володимир Федорів, Євген Неплях. Перші двоє — досвідчені виконавці, й за всіма показниками повинні були принести більше користі. Неплях не перший день у «Севастополі», але також не показав свої максимальні можливості. Більшого сподівався й від Володимира Лисенка, але йому завадило проявити себе ушкодження.

— Можна дізнатися, як учинили би на місці тренера «Говерли»: ризикнули поїхати до Севастополя чи ні?

— До нас приїжджали «Ворскла», запорізький «Металург», і не було особливих проблем. Матчі проходили в нормальній атмосфері. Чому ужгородці не захотіли до нас завітати — треба в них спитати, їм має бути видніше.

— Ви очолювали українську команду, а зараз статус «Севастополя» тяжко визначити. Як це сприймається?

— Погано, що це позначається на футболістах, на їхньому психологічному стані. Різні справи — грати у стабільній ситуації й у теперішніх умовах.

— Чи особисто турбуєтеся про свою безпеку?

— Звичайно, хотілося, щоби все було тихо й мирно, але останнім часом у Криму дещо нормалізувалася ситуація й немає якихось серйозних передумов для паніки.

— Які ваші подальші плани?

— У мене чинний контракт із кримчанами, ще на рік можу залишитися у «Севастополі». Готовий продовжувати співпрацю, але все залежатиме від того, чи знайде керівництво вихід із ситуації. Усе буде відомо найближчим часом.

— Наостанок: чи не виявляють бажання ваші підопічні, більшість із яких має українське громадянство, залишити «Севастополь»?

— Наскільки мені відомо, досі жоден гравець не виявив такого бажання. За винятком тих, у кого завершилися контракти з клубом. Ще раз повторюсь: усе буде залежати від подальшого розвитку подій.