Коуч головної команди країни цього разу був украй небагатослівний…
— Михайле Івановичу, давайте почнемо не з футболу, а зі значно важливішої теми: вам не страшно сьогодні за нашу державу?
— Звичайно ж, переживаю! Перебуваю в постійній напрузі вже тривалий час, хоч би воно швидше закінчилося… Неприємно все це, особливо — події в Криму. Речі якісь незрозумілі кояться: хтось до нас приїжджає, хтось виїжджає й не повертається. Дуже неприємно бачити таке… Ось, якісь люди тут біля нас ходять, щось там вимагають (інтерв’ю записано у суботу майже о 14.00, коли мав місце дивний інцидент із нібито захопленням офісу ФФУ)…
— Нині дехто говорить, що саме гра «11х11» може допомогти в об’єднанні України…
— Та футбол і був такий феноменом, постійно! Як і спорт у цілому… Переконаний: гра з м’ячем повік зводила людей воєдино, а якщо й роз’єднувала, то ненадовго — на якісь півтори години.
— То чому ж перенесли відновлення чемпіонату? Може, то помилка?
— Дане рішення залежало не від мене, не від вас і навіть не від ФФУ та УПЛ: компетентні органи звернулися до керівників нашого футболу з відповідним рішенням. (Після паузи). Чи, краще сказати, з проханням…
— До справ насущних: погоджуєтесь із думкою, що збірна США — то ніби симбіоз двох стилів, британського та німецького?
— Погоджуюсь. Її, до речі, підтверджує те, що багато тамтешніх виконавців виступає в Англії, в різних дивізіонах. Вони там доволі легко адаптуються… Я сприймаю цей спаринг як дуже корисний: справа в тому, що більшість наших суперників по групі — Словаччина, Македонія, Білорусь — дотримуються силового футболу, який притаманний і американцям.
— Чи існувала така ймовірність, що, зваживши на всі обставини, зустріч, яка запланована на завтра, не відбудеться взагалі?
— Існувала, причому дуже реальна… То був справжній форс-мажор, зокрема, в тому, що нам довелося застосовувати додаткові кошти — витрати на домашній поєдинок і виїзний різняться суттєво. Тому я вдячний керівництву ФФУ, яке все-таки домоглося проведення гри.
— Торкнемося виступу наших збірників у провальному закінченні Ліги Європи. У нас тут трапився «чорний четвер», тим цікавіше почути ваш коментар стосовно персоналій.
— Щодо матчів: можу тільки висловити співчуття — як усім нам, так і командам, особливо їхнім тренерам. Стосовно персоналій: конкретно не говоритиму, це буде некоректно з мого боку, особливо в нинішній ситуації.
— Може, трохи? Чому, наприклад, знову викликано Тимощука, який на тижні провів один із найгірших матчів, «довівши», що перебуває в жахливій формі?
— Без коментарів. (Після паузи). Даруйте, тут немає теми для розмови.
— Дещо відходячи від теми: зваживши на ситуацію у Харкові, чи не відвідує вас думка про потенційний колапс національного футболу?
— Ви самі добре розумієте, що спорт є невід’ємною частиною людського життя, він не існує відособлено, у вигляді якоїсь виїмки. Те, що відбувається в житті, буде й у футболі. Тому маємо те, що маємо. Усе може статися. На жаль…