— Михайле Івановичу, вже не по гарячих слідах, що вам сподобалось у зустрічі зі збірною США, а що — ні?

— Ми ще не проводили детальний аналіз. Дещо сподобалося, дещо — ні. Коли зустрінемося з підопічними наступного разу, думаю, повернемося до цього питання. Це наша внутрішня справа.

— Американці практично не створили загроз воротам українців. Це ваші підопічні так добре зіграли чи суперник був настільки слабким?

— Уважаю, обидві команди хотіли показати свої найкращі якості. Удача більше усміхнулася нам, у тому плані, що вдалося двічі забити.

— Валерій Лобановський особ­ливу увагу приділяв ТТД футболістів. Ви також прискіпливо до цього ставитесь?

— У сучасному футболі не може бути інакше. Ми ретельно вивчаємо ТТД гравців, відтак робимо відповідні вис­новки. Щодо матчу з американцями, то у цьому контексті досі не отримали повну інформацію. Наукова група ще обробляє дані.

— Ви використали, за великим рахунком, основний склад. Це з прицілом на відбірковий етап до чемпіонату Європи 2016 року?

— Ми все-таки зробили шість замін, хотіли побачити в дії велику групу виконавців. До початку відбіркового етапу ЧЄ-2016 достатньо часу, дай, Боже, аби ще були контрольні матчі, щоби мали можливість краще перевірити готовність футболістів і подивитися, хто в найкращих кондиціях підійде до цього відповідального турніру.

— Матч із американцями проходив на Кіпрі, проте на трибунах зібралося чимало людей, які палко підтримували збірну України.

— Дякую людям, які завітали на гру з командою США й усіляко старалися надихнути нашу збірну. Хоча, якби грали в Харкові, на трибунах зібралося би 40 тисяч уболівальників, і підтримка була б ще вагомішою. Але ситуація так склалася, що довелося проводити цей матч на Кіпрі.

— Анатолій Тимощук напередодні приїзду в табір збірної небезгрішно зіграв за «Зеніт» проти дортмундської «Борусії» в Лізі чемпіонів. Після такого не виникало сумнівів, випускати його на поле чи ні?

— Я давно переконався: матчі за клуб і збірну — це різні речі.

— Не вважаєте, що найкращі роки Тимощука вже минули?

— Мені здається, треба м’якше ставити питання. Усе-таки Анатолій багато зробив для збірної, професіонально ставиться до своїх обов’язків, і, думаю, ще в змозі допомогти головній команді країни.

— Згоден, вийшло якось жорстко. Просто вже давно завершили кар’єру в збірній Андрій Шевченко, Андрій Воронін, інші ветерани, а Тимощук, як і раніше, продовжує працювати. Може, час дати дорогу молодшим?

— Краще спитайте про це в самого гравця. На мій погляд, якби Анатолій відчував, що не спроможний бути корисним збірній, відкрито про це би заявив.

— У матчах Ліги Європи з «Валенсією» «Динамо» не могло на повну потужність використати Євгена Хачериді та Дениса Гармаша, яких ви випустили з перших хвилин. Були впевнені, що в них не виникне проблем із здоров’ям?

— Якби ці хлопці були не готові до гри, ви б їх не побачили на полі. Що стосується Хачериді, то з ним узагалі не було жодних проблем. А ось щодо Гармаша ситуація складніша — через травму він понад півроку не мав ігрової практики, навіть не тренувався. Зараз лише починає відновлювати колишні кондиції.

— На вашу думку, пара центральних захисників Хачериді — Кучер зараз найкраща в країні?

— Я довіряю цим виконавцям, а найкращі вони чи ні, нехай вирішують сторонні спостерігачі.

— Перший матч за національну збірну провів Євген Макаренко. Яке він справив враження?

— Непогане. Звичайно, будемо за ним і далі спостерігати. Головне, щоби не знижував до себе вимог.

— Не вийшов на поле, проте тренувався з командою Андрій Пилявський. Які його перспективи в збірній?

— Ми викликали Пилявського, щоби краще познайомитися. Продовжимо за ним стежити.

— Було видно, що Марко Девич вийшов із великим бажанням. Це зміна клубу на нього так вплинула?

— Не розумію, як можна виступати за національну команду без бажання?! Який сенс узагалі приїжджати в розташування команди? Девич виконував свою роботу, й виконував її якісно. Будемо співпрацювати з ним і надалі.

— Чи не час провести виховну роботу стосовно Романа Зозулі, який за «Дніпро» в матчі-відповіді з «Тотенхемом» заробив червону картку й підвів свою команду?

— Ще раз підкреслю: клуби — це одне, а збірна — зовсім інше. Ми розраховуємо на Зозулю й віримо в нього.

— Раніше легіонерів хотіли штучно «попросити» з країни, а зараз вони самі йдуть на цей крок. Не думаєте, що це — шанс для вітчизняних футболістів?

— Хотілося б у це вірити. Проте за красиві очі ніхто нікого не буде випускати на поле. Нашим хлопцям треба наполегливо працювати, щоби заслужити право на місце у складі.

— У планах збірної — турне по Америці, де команда збирається зустрітися з багатьма учасниками чемпіонату світу в Бразилії. Можете розкрити якісь подробиці цього вояжу?

— Не все від нас залежить. Поки чекаємо відповіді іншої сторони. Але якщо все вийде, для нас це буде неоціненний досвід, адже плануються матчі із цілою низкою сильних суперників.

— Зараз багато критики на адресу Анатолія Конькова. Яка ваша думка стосовно цього фахівця?

— Анатолій Дмитрович як футболіст виступав на високому рівні, має звання заслуженого майстра спорту, як наставник очолював національну збірну України, заслужений тренер країни. Під час його керування Федерацією футболу України збірна зробила великий крок уперед. Це визнала й УЄФА. Цього мало? А все, що зараз відбувається, на мій погляд, особисті справи цих людей. На жаль, нині такі часи. Передусім, людину треба оцінювати за її професіональними якостями. Якщо це буде головним, зможемо рухатися вперед — і не тільки у футболі.

— У випадку, якщо Коньков не залишиться на своїй посаді, чи підете за ним, чи продовжите роботу на чолі збірної?

— У мене контракт із ФФУ ще на два роки. Наскільки мені відомо, Коньков не планує залишати посаду президента ФФУ. А я не збираюся від нього відвертатися, буду до кінця підтримувати.