Коуч «синьо-жовтих» розповідає про найближчий поєдинок підлеглих, стосунки із футбольною владою та благодійні ініціативи.
— Михайле Івановичу, напередодні будь-якої гри більшість журналістських запитань стосується складу. Почну і я з цього: чому Сергій Рибалка в резервному списку (інтерв’ю взято 17 березня. — В.Б.)?
— Цей момент я поки не можу коментувати… Таке бачення в нашого штабу.
— Також одне кадрове запитання про суперника: в останньому матчі «Реала» на воротах нарешті не було Ікера Касільяса, котрий останні роки невпинно деградує. Добре це для нас чи ні?
— Мабуть, 27 числа побачимо… По-перше, він насправді дуже хороший воротар із величезним досвідом. По-друге, я не впевнений у тому, що з нами він не гратиме: справа як у конкурентах, так і в тому, що «Реал» — не збірна Іспанії, а Вісенте дель Боске — не Карло Анчелотті.
— Зваживши на ледь не ключовий статус зустрічі у Севільї, можливо, варто податися за Піренеї раніше, ніж зазвичай? Тим паче тур у прем’єр-лізі перенесли.
— Не бачу у цьому особливого резону. Ми не їдемо на інший кінець світу — до Австралії, наприклад, це та ж Європа в кількох годинах польоту. Там не виникне потреба акліматизації до погоди, температури чи газону.
— До речі, про перенесення: чому ви попросили про це тільки в лютому? Календар УПЛ був готовий іще влітку…
— Улітку? Коли за тиждень до початку ми не знали, скільки команд братиме участь? Коли розклад матчів укладався наспіх? А в грудні той розклад зазнав коригувань… Вам самим не здається, що на початку цього року більше ясності, ніж наприкінці минулого?
— Про інше: ви вже спілкувались із Андрієм Павелком?
— Так.
— І?..
— Я вас не розумію.
— Ну, нова влада… Як будуватимете з нею стосунки?
— Нічого не змінилося. Усе гаразд. Усі працюють, як раніше працювали, кожен на своєму місці.
— Тоді, будь ласка, поділіться з нами передчуттями, що буде в подальшому?
— Не хочу говорити про передчуття… Мабуть, і не до мене такий запит… Робитиму, що зможу, аби хороші взаємини з керівництвом не змінювалися.
— Наступне запитання можете трактувати як провокаційне, хоча насправді воно не є таким: у новому складі Виконкому ФФУ ледь не 90 % осіб близькі до Григорія Суркіса, з котрим у вас непрості взаємини ще з 1993 року… Не боїтеся палиць у колесах?
— Не боюся, не в тому віці. Однак ви — заради інтересу — можете й у тих людей поцікавитися.
— Продовжуючи тему влади: на Конгресі кількатижневої давнини той же Суркіс-старший запропонував посилити ліміт на легіонерів у прем’єр-лізі.
— Я однозначно — за! Зрозуміло, що чим більше українців гратиме у складах клубів, тим кращим вибір буде в наставників збірних (не тільки національної).
— Тобто ви поділяєте оптимізм деяких фахівців, які запевняють, що ми маємо потенціал принаймні на 50 % забезпечити себе вітчизняними кадрами?
— Я би не сказав, що бачу все настільки життєствердно… Час усе покаже. Тим паче, що цей сезон дуже показовий. Можливо, переломний.
— Повертаючись до вашої команди: Володимир Лашкул заявив, що, у випадку введення в Україні надзвичайного чи воєнного стану, «синьо-жовті» всі матчі гратимуть на виїзді…
— Про це навіть думати не хочу. Із кількох причин: через те, що не люблю гадати, й тому, що перспектива вкрай страшна. У всіх планах.
— Можливо, національній збірній варто організувати якусь благодійну акцію? На користь біженців із сходу чи воякам в АТО.
— Ми — маю на увазі працівників тренерського штабу — не проти. Й ніколи проти не були. Втім, мені складно дати конкретну інформацію, оскільки… Адже ми — тренери, у нас інші завдання. Ми можемо втілити в життя ідею, запропоновану згори.
— Прокоментуєте ситуацію з повістками вашим помічникам?
— Ні.
— А новини про можливу роботу Олександра Заварова в Китаї?
— Не чув такого. Мені він нічого не говорив. Схоже на чутки.
