Відомий іспанський футбольний менеджер, друг родини Маркевичів Олег Смалійчук виступив зі своїм баченням майбутнього нашої збірної.

Фінальний турнір чемпіонату Європи 2016 року залишиться чорною сторінкою в історії українського футболу, однак нині її варто перегорнути, щоб рухатися далі. Уже 5 вересня матчем із відкриттям Євро-2016 – Ісландією – наша національна команда стартує у відбірному турнірі до чемпіонату світу-2018, однак до цих пір не названо імені нового головного тренера збірної України – або хоча б списку кандидатів на цю посаду. Ба, навіть гірше – немає навіть аргументованої публічної дискусії на тему майбутнього наставника головної команди нашої країни.

Тому ми починаємо опитування відомих футбольних людей з метою розібратися, який у нас є вибір і які плюси й мінуси у кожного із кандидатів на цю посаду. Іспанський футбольний менеджер Олег Смалійчук відомий низкою гучних трансферів по всій Європі, будучи другом родини Маркевичів, він упевнений, що Мирон Богданович – найоптимальніший кандидат на цей пост:

– Він живе українським футболом і збірною, є не просто досвідченим фахівцем, а, напевно, найдосвідченішим серед наших тренерів. Згадайте, кого саме з українців запрошували на форум елітних тренерів того року? До того ж, це людина, якій небайдужа збірна України і весь український футбол в цілому. Мій голос був би лише за Маркевича.

– Всі ми знаємо, як збірна України виступила на чемпіонаті Європи. Михайло Фоменко подав у відставку. До відбору залишилося трішки більше двох місяців. Як ви вважаєте, який тренер потрібен зараз нашій національній команді?

– Є кілька варіантів. Наприклад, взяти дорогого іноземного фахівця – однак це означає визнати, що у 47-мільйонної країни футбольна імпотенція. У такий складний час виплачувати величезну зарплату – це надто велика розкіш. Можна запросити, навпаки, молодого. Але давайте замислимося – чи час нині для експериментів? У нас на очах підростає нове цікаве покоління, попри ті настрої, які панують в футбольній Україні, тут вдосталь цікавих гравців. Однак нині ми можемо їх втратити, а не розвинути. Тому я вважаю, що це той випадок, коли треба довіритися досвіду. Мирон Маркевич працював у збірній України, вона при ньому демонструвала яскравий футбол і задіяла у грі тих, хто нині є її лідерами. До того ж, це людина, для якої національна команда нашої країни була б не просто роботою. Такі люди, як він, не вміють працювати в півсили. Впевнений, що він заради збірної України працював би не покладаючи рук. Потрібна людина, яка не залежатиме від олігархічних груп і матиме авторитет серед гравців. Вважаю, що це також про Маркевича.

– Проте в інтерв’ю польській пресі Мирон Богданович заявив, що не повернеться в збірну…

– Не був свідком тієї розмови і не знаю, як дослівно було сказано. Проте, можу засвідчити, що для любого в світі тренера робота в національній збірній – найвища честь. Я думаю, що я міг би приєднатися до тих людей, які будуть його переконувати взятися за збірну. Спеціально приїхав би в Україну. Допоміг би зібрати для тренерського штабу збірної найкращих фахівців. Аби тільки ми бачили інтерес з боку тих, хто приймає рішення щодо нового головного тренера збірної…

– У 2010 році Маркевич очолював збірну, вигравши три з чотирьох матчів при одній нічиїй. Як оціните той період?

– Вважаю, що тоді у нашої збірної була гра. Ми прекрасно пам’ятаємо, що футболісти знали, куди бігти й що робити з м’ячем. Зараз у нас також є хороші гравці й на підході перспективне молоде поповнення. Їх не можна втрачати.

– Маркевич тоді, у 2010 році, працював у штабі з Калитвинцевим, Альтманом, Хацкевичем та Кудимовим. Хто зараз міг би стати його асистентом у збірній?

– Це виняткова прерогатива головного тренера збірної, але моя суб’єктивна думка – це мають бути провідні фахівці з іспанського чемпіонату. Поруч з нашими фахівцями це мають бути троє іспанців з топ-клубів. Поясню, хто вони й для чого.

Перший потрібен, щоб разом із головним тренером поставити гру й втілити всі новітні технічні винаходити у роботі. Другий – як координатор збірних, щоб усі збірні починаючи з наймолодшої юнацької працювали за однією системою. Щоб була спільна філософія для підготовки українських футболістів. За допомоги найновіших сучасних аналітичних платформ можна робити повний аналіз гри. Третій – щоб об’єднувати, стажувати й пояснювати тренерам на всіх клубних рівнях засади новітнього футболу. Мінімум раз у місяць ця людина мала б збирати тренерів різних команд усіх рівнів і організовувати для них майстер-класи, аналітичні семінари й необхідні стажування.

Від себе скажу, що знаю відданість Маркевича комбінаційному футболу та хорошій роботі з м’ячем. Під таке ім’я, як Маркевич, я готовий привезти у збірну України найкращих світових фахівців. І запевняю, що йдеться про фахівців, які багато років працювали у провідних клубах іспанської Ла Ліґи. Якщо Маркевич очолить національну команду України, з моєї сторони буде вся можлива допомога. Я хотів би звернутися до Федерації футболу України з пропозицією вступити в переговори.

Це складний проект, але він реальний. Ми повинні розуміти, що збірна – це наша гордість, а футбол – колективна гра. Всі люди з нашого бізнес-середовища мають бути зацікавлені в успіхах збірної. Ми – в одному човні! Якщо всі люди гребуть, а один чи двоє покурюють – важко буде прийти до фінішу першими.

– Мирон Богданович є вашим однодумцем? Ви знайомили його з вашим проектом?

– У нас було дуже багато розмов про футбол. Не буду приховувати – були періоди, коли ним через мене цікавилися європейські клуби з числа провідних у своїх чемпіонатах. Під час бесід з ним я зрозумів, що він також є прихильником ідеї системної роботи й позитивно ставиться до запрошення іспанських фахівців. Богданович – не та людина, яка боїться вчитися й слухати. Він не з тих, хто каже – «я все вмію, я все знаю». Він об’їздив усю Європу, був на стажуваннях у найкращих клубах світу й спілкувався із фахівцями. Тому однозначно можу сказати – на місці його нової роботи будуть іспанці.

– Питання приходу Маркевича у збірну лежить у площині фінансів, стосунків, якихось принципових речей?

– Про гонорар і його розміри дискусії навіть не ведуться – ми знаємо, що в останньому своєму клубі він пропрацював рік безкоштовно. Це, в хорошому значенні, фанатик футболу. Ті суми, які він витрачає на дитячий футбол чи на поміч людям у кризових ситуаціях, підтверджують, що гроші для нього – не головне. Стосовно відносин – в принципі, я думаю, що у нього є деякі перестороги відносно цього.

– Збірна при Маркевичу обновлювалася би радикально?

– На мою думку, обновлення потрібне, щоб не було ефекту застояної води. Але додам, що більша половина збірної – це гравці, яким є куди протестувати, і вони ще не показали всіх своїх можливостей у збірній. Потрібне покращення тактичної роботи. Потрібний комплекс заходів для того, щоб гравці підвищували свій особистий рівень. Гравці повинні бути сучасними, умілими, такими, які читають гру.

– Начебто ще йде чемпіонат Європи, до початку чемпіонату є ще час. Коли, на вашу думку, потрібно визначатися стосовно нового головного тренера збірної? Є дата дедлайну?

– Двох думок бути не може – чим швидше, тим краще. Можу сказати зі свого досвіду – щоб тренерський штаб міг переглянути усіх гравців, визначитися із їхньою поточною формою, треба, як мінімум, чотири тури в ЧУ для того, щоб простежити виконавців. Тобто, потрібно за чотири тури до першого збору національної команди визначитися з головним тренером, щоб він міг працювати, шукати гравців під свою модель гри й вести системну роботу. Якщо це буде іноземний фахівець, який не дуже добре знайомий із реаліями та всіма тонкощами нашого футболу – то, може, часу треба й більше.

– Основним кандидатом на пост головного тренера збірної України нині називають Андрія Шевченка. Які його плюси й мінуси?

– Ну, напевно, я не буду оригінальним. Мінуси – в тому, що національна збірна не є полігоном для випробувань, і сам Шевченко це розуміє. Він – європейська людина з європейським менталітетом, тож розуміє, що на кону репутація. Плюси – це визначна постать для українського футболу. От тільки чи готовий він зараз братися за цю справу?

А взагалі, я би поставив питання по-іншому. От ми зараз були на ЧЄ, побачили як живуть і грають європейці. Самі мріємо вступити до Євросоюзу. А давайте зараз трохи згадаємо історію, як взагалі був створений Євросоюз і в чому полягає його зміст. Якщо я не помиляюсь, в 1951 зібралися Німеччина, Франція, Італія та країни Бенілюксу і підписали договір про створення промислово-торгівельного союзу на базі вугілля та палива. Я, як бізнесмен, відношусь до категорії тих людей, які вважають, що наявність загальних зобов’язань та інтересів в торгових відносинах – це те, що запобігає війні! Тобто, один з смислів створення Євросоюзу полягав рівно в тому, щоб запобігти війні. Отже, якщо ми хочемо бути справжніми європейцями , то нам в першу чергу треба знайти спільний інтерес, щоб закопати сокиру війни! Інтерес зараз у всіх один – сильна збірна України. То що нам заважає об’єднатись? Що чи хто заважає призначити розумного і досвідченого Мирона Богдановича та молодого і амбіційного Андрія Шевченка в тренерський штаб? Давайте разом робити бізнес і радувати вболівальників! Давайте просто заспокоїмось, припинимо воювати, сядемо за один стіл і разом почнемо шукати компроміс!

Артур Валерко