Стара дружба не іржавіє, проте стосується це лише справжніх друзів. У новому тренувальному таборі національної команди тепер відсутні звичні обличчя, з'явилися ті, кого кого вже й не чекали, а у вхідні двері несподівано постукав забивний форвард. Чи усі будуть раді цим перестановкам?

Кожного разу, коли з різних напрямків до тренувальної бази злітаються кандидати до збірної України, камери уважно стежать, а як вони між собою? Я давно спостерігаю за нинішнім складом (складами) команди і можу сказати, що тут є парочки, які товаришують не один рік. Наприклад, Караваєв з Мальновським, то в них іще з часів старої Зорі, потім Зінченко і Матвієнко, друзі по академії Шахтаря. Циганков тримається разом із Шепелевим, Бойко та Сидорчук раді Кравцеві, Яремчук чекає на зустріч з Нікітосом Бурдою.

У цьому відео (див. з 2:59) я витягнув душевні слова з Безуса, якого не було в збірній два з половиною роки. У них змішані і радість виклику, і безпосередність характеру Романа, і навіть обережний аналіз власних перспектив:

У Бельгії часто змінювали мою позицію, грали у дві десятки, і в одну десятку чисту, і в два нападники, і другим нападником був...

Цей хлопець здається, реально готовий на будь-яку роботу, а це рідкість.

Для мене взагалі завжди було загадкою, як тренери працюють з футболістами. Я маю на увазі тренери збірної. За три або чотири дні цим гравцям треба подолати цілих 5 етапів еволюційного розвитку особистості:

1. Швидко фіналізувати радісну африканську частину обіймашек та глузування

2. Вслухатися і реально зрозуміти мотиваційне звернення тренера

3. Забути все, чому вчили в клубі

4. Пригадати те, чому вчили у збірній минулого року (!)

5. Почати конкурувати з партнерами

Може я старий скептик, проте це завдання занадто складне для homo sapiens, підвиду "футболіст". Перейти від першого пункту до другого і на ньому зупинитися - це ще може бути.

Від Андрія Шевченка на початку цього тренувального табору чекали, і при чому давно, відкладеного коментаря на тему Ярослава Ракицького. І ця історія безумовна стала би головною на пресконференції, якби двома годинами перед нею донецький Шахтар не оприлюднив на своєму сайті інформацію, про набуття українського громадянство паном Жуніором Мораєсом.

Шевченко дізнався про нову національність Жуніора буквально перед виступом, і на питання про "а ви тєпєрь визовіте Мораєса в сборную" відповів непрямо: ми вийдемо на зв'язок з клубом. Чи встигнуть залучити нападника на збір перед матчем з Португалією повинно стати зрозуміло уже у вівторок. На цьому резонансному тлі історія Ракицького втратила останні фарби своїх крикливих кольорів. Шевченко не схвалив його рішення про переїзд в Зеніт і попросив більше не згадувати про Ярослава. На цьому точка. Решта - проблеми самого Ракицького, а не наші - як би пролунало між рядків. На поле Олімпійського головний тренер вийшов тренувати тих, хто є у нього на дану мить.

Безногий від народження хлопчик Алі із Алмати подолав зі своїм татом 4000 кілометрів, щоби стати першим, хто попрацює на полі з Андрієм Шевченком цієї весни. Мені про його татуся Азамата розповів Влад Ващук. Виявляється, батьки навіть продали машину, щоби возити малого до знаменитостей. Він уже був угостях у Марадони та Кавані, тепер здійснив давню мрію - пограти з Шевченком. Ми узгодили всі деталі у переписці в інстаграмі, я навіть підписався на канал феноменального хлопака: https://www.instagram.com/ali_amir_happy?r=nametag

А перший день закінчився новиною, знову пов'язаною з гравцем Шахтаря. Вітя Коваленко у роздягальні повідомив, що найпевніше смикнув один із пахових м'язів, і тепер відчуває дискомфорт. Я питаю, так все серйозно? Він каже, робив МРТ, лікарі сказали, щось є. "Щось є" може означати багато чого, принаймні в понеділок це значило те, що у першому відкритому тренуванні збірної України в Києві Коваленко участі не взяв.

Всім, хто швидко прочитає мій блог з самого ранку у вівторок, раджу підтягнутися до готелю Хілтон на Тараса на 10 годину. Команда планує принаймні п'ятнадцяти хвилинну прогулянку, а це шанс самим побачити, почути і запитати. Якщо є така потреба, звісно. )