Футбол, це дуже дивна гра. Man of the Match по всьому був 6 номер господарів поля Родрігес. Він з'їв на лівому фланзі всіх, хто там траплявся: і Бутка, і Бурду, і Зінченка, ну і Караваєва та Буяльського теж. Роздавав паси і завершував атаки сам, як наслідок - має круту статистику. І цей герой вечора в кінці матчу (за 40 секунд до свистку!) кладе у власні ворота автогола у ближній нижній кут, а команда випускає з рук очки і перше місце в групі... Люблю цю гру)
Я спочатку здивувався, чому у Люксембурзі все так красиво, все чистеньке, а сам стадіон - наче з іншого життя. І це при тому, що тут інвестують великі кошти у футбол. Для інтересу навіть зняв класичні радянські сходи із вузької підтрибунки на поле і назад.
Цю тему ми навіть підняли з Сашком Гливінським на традиційному прямому включенні перед грою.
Це вже згодом мені на трибуні Дімон Шпірко з ТРК "Футбол" пояснив, що новітня арена якраз будується за містом, а ця відійде невдовзі в утіль).
Як я і очікував, українців на стадіоні було більше, ніж люксембуржців, і якщо загальна цифра склала 4600, то значить наших +\- 3000 душ. Непогано для виїзду!
Шевченко виїздив із готелю Melia на такому солідняку, наче щойно закінчилися стратегічні перемовини всесвітніх лідерів. У Андрія Миколайовича буває такий лакшері-вигляд, фірма! Саме так він вирушив на матч проти Люксембургу.
Атмосферу поєдинку я спробував передати у короткому і динамічно змонтованому 2-хвилинному ролику. Тут і фанати перед стадіком і на ньому, і Маркевич на трибуні, і бідний Караваєв, який ледь дійшов до роздягальні, і Шева з уболівальниками, і пресуха, і радість у коридорі біля роздягальні, і прощання бельгійців, які на машинах роз’їжджаються по хатинках.
Поки Безус не втік, я взяв у нього коментар по матчу: два запитання і дві відповіді.
Забув сказати, після історії з Роналду я взявся робити щось значне на кожній грі. Цього разу виліз з трибуни за 3 хвилини до кінця поєдинку, щоб збити фарт. Дорогою зустрів президента ФФУ Андрія Павелка (вже внизу). І потім той каже: "То ти знав?!!"
В готелі почав збиратися додому і Коноплянка, йому теж їхати години три, то максимум. Він довго обходив усіх і тиснув руки, особливо тепло братався з поваром Любомиром і невідомими мені особами псевдо-шоубізного вигляду.
Під час цієї гри Андрій Шевченко був, певно, найемоційнішим за всі попередні матчі. Він якоїсь миті здер навіть із себе капелюха (відсилка на Луческу) і жестами промовляв до футболістів: як, ну як так!?
Був у грі символічний епізод, коли згаданий грішний янгол Жерсон Родрігес вилетів за бровку і врізався в Андрія. Фотка ця набула після гри символічного змісту. Тут Шева наче каже Родрігесові: come on play, якби натякаючи, що хтось повинен таки забити того клятого гола))
Ну і в самому кінці дня, коли була уже ніч (так буває), я докачав усіх значних дійових персонажів вистави. Послухайте, і особливо зверніть увагу на Циганкова, який все-таки дуже чемний хлопчик із гарної родини, геть не схожий на футболіста, погоджуєтеся?
