Микола Васильков на матчі Шахтаря дізнався про натуралізацію, календар зборів та нові обличчя збірної.
Ця фотографія у Facebook зі стоп-кадром трансляції матчу Шахтар-Сельта (чомусь російського каналу Футбол 3, напевно, дивляться у нас таки руські трансляції з руськими коментаторами) стала темою для обговорення. Не лише тому, що "Миколайович мерзне, а Микола в ковдру закутався", а через присутність на грі Анатолія Тимощука.
ЗМІ останнім часом щільно пов’язували зіркового ветерана з російським клубом "Зеніт". Була інформація, що українець там працевлаштувався, що став навіть помічником Мірчі Луческу, головного тренера клубу і свого колишнього наставника в Донецьку. "Зеніт" майже одночасно з "Шахтарем" проводив свого матчу Ліги Європи в Санкт-Петербурзі, а Тимощук тут, у Харкові. Я, як і всі, теж нічого не знав, і запитав Толіка, чи це так?
- Миколо, припини! Я ніколи не працював в Зеніті, лиш грав там колись. То все чутки, не знаю, хто їх поширює, напевно російська преса. Вони там можуть зробити з нічого новину, і обговорювати як факт.
Навколо Тимощука точилися розмови в інтернеті чи не всю першу половину матчу (а я ж постійно онлайн в усіх прогресивних пабліках, усе бачу). Його спілкування з Андрієм Шевченком, яке показали оператори через скло ложі гостей, миттєво призвело до припущення, що Тимощук хоче повернутися в збірну і працювати в тренерському штабі. Тим більше, що його місце у виконкомі ФФУ нещодавно запропонували посісти Романові Зозулі, я маю на увазі посаду "офіційного представника чинних гравців". Гравцем Тимощук більше не є.
Цікаво було спостерігати за еспанською делегацією на грі. Сказати, що в них відсутній патос чи гонор – то промовчати. Ось я зафіксував президента Сельти пана Карлоса Моурінью. Я двічі перепитав і Павелка і Славу Шевчука, то точно він. Він, виявилося. Для нашого футболу непритаманний вигляд, погодьтеся. Та й уся компанія гостей була напрочуд тихою, навіть після голів і перемоги своєї команди вони не виказали надемоційности. Може справді були перелякані близькістю фронту? Сказати чесно, у Харкові чогось небезпечного геть не відчувається у повітрі.
Так, В’ячеслав Шевчук теж був на грі, він теж прагне стати тренером, поки, сказати б, абстрактно, це як життєвий вибір.
Андрій Шевченко дивився гру в компанії Євгена Краснікова, Сергій Палкіна, Андрія Павелка, Володимира Генінсона. Про це треба сказати, що поразка Шахтаря стала негативною і з точки зору підготовки кандидатів до збірної України. Це зменшує кількість матчів гравців збірної у клубах, скорочує гральну практику. Проте вона звільнилися вікна в календарі ігор. Тепер деякі матчі 22-го туру теоретично можна провести на пару днів раніше, і раніше розпочати збори перед виїздом націоналки до Хорватії на гру у відборі до ЧС. Це будуть узгоджувати клуби, Федерація футболу, Прем’єр-ліга України.
Усі навколо чекають, коли Марлош і Густаво Бланко-Лещук з’являться в збірній, чекають, як у нас то бува, в полярних настроях. Я помітив, що запитання з цього (цих) приводів сиплються з лінійною регулярністю, попри те, що відповідає на них Шевченко в принципі однотипно. Тепер знову повторилася ця процедура:
- Ми побачимо Марлоша чи Бланко-Лещука у збірній України?
- Перед всім ці хлопці повинні для себе ухвалити рішення, що вони хочуть прийняти наше громадянство, стати українцями, розподілити наші цінності. Якщо вони на це мають право, звісно. А потім вони автоматично потраплять до зони наших інтересів, як гравці з українським паспортом. І ми будемо переглядати їх на рівні з усіма. Гарантій ми нікому не даємо, проте і шанси всі мають рівні.
Я чув це вже разів 10, не менше. Початок березня обіцяє бути інформативним: натуралізація, календар зборів, рішення про товариські ігри, нові обличчя збірної – цим ми житимемо перший місяць весни.
