Головний тренер Аль-Айну Сергій Ребров в інтерв'ю програмі Денисов TIME. Війна розповів про своїх рідних, які зараз перебувають в Україні.
- У Києві залишилися мої батьки та батьки дружини, ми постійно телефонуємо одне одному. Слава Богу, там, де вони зараз, більш-менш тихо, але ми всі розуміємо, що Київ - головна ціль путіна. Знаю, що Київ дуже серйозно захищений, і ми всі знаємо про силу нашої армії. Але ми, звичайно, хвилюємося за наших батьків. Ми все захищаємо, але що можуть зробити батьки проти ракет?
- Не пропонували батькам виїхати з Києва?
- По-перше, батьки мають певні проблеми зі здоров'ям. Я вмовляв їх, але вони не захотіли їхати. Звичайно, ми переживаємо, але кожна людина має право приймати рішення сама. Я спробував і зробив усе, щоб вони були захищені.
Про недостатню підтримку світової спільноти
- Знаменитості, такі як: Андрій Шевченко, люди шоубізнесу, ті, яких знають у росії та Європі намагаються достукатися до цивілізованого світу.
Україну захистити зараз може Європа У моєму розумінні, ті союзники, які були з нами й підтримували, наприклад, Америка, з початком військових дій нас покинули. Україна зараз бореться сама.
Звичайно, є допомога простих людей з усієї Європи та Америки, є значна підтримка, але нам потрібна інша допомога, щоб захистити нашу землю.
Ми створюємо чати, намагаємось пояснити російським людям, але вони як овочі. Дехто розуміє, що відбувається, але нічого вдіяти з цим режимом не може. За те, що вони назвуть те, що відбувається в Україні війною, - 15 років в'язниці. Звичайно, вони переживають за сім'ю та майбутнє.
Як в ОАЕ ставляться до війни
- На жаль, ОАЕ – це проросійська країна. Тут зараз дуже багато росіян, які виїхали з росії. Дуже багато конфліктів, навіть коли ми із дітьми виходимо з українською символікою. Наразі достатньо і українців тут. Досить багато конфліктів. Напевно зараз менше, тому що багато росіян розуміють, що вони не мають рації, але спочатку було багато конфліктів.
Читайте также: Сергій Ребров: "Харків та Маріуполь не підкорилися путіну, а пройти далі у нього немає шансів"Як Ребров допомагає Україні у війні з російськими окупантами
- У своєму першому інтерв'ю після нападу росії ви сказали, що готові повернуться до України, як тільки закінчиться контракт. В якому амплуа ви бачите себе?
- Це було інтерв'ю ірландській газеті, і ірландський журналіст поставив таке запитання. Можливо, він неправильно переклав. Я вважаю, що кожна людина має бути корисною на своєму місці. Я не військовий. Звичайно, якщо в цьому буде потреба і зараз я відчую, що терміново треба летіти, я в будь-якому разі прилечу, бо це мій народ. Але звідси я допомагаю дуже багато.
Ми не просто відкрили фонд і зібрали чималу суму. Після цього кожен із нас по-своєму допомагає. Це не означає, що ми зібрали якусь суму та забули про це. Ми продовжуємо точково допомагати. Мій кум Сергій Стаховський був у мене в Дубаї, коли розпочалася війна, я бачив його стан. Він розумів, що його серце та душа там, з Україною. Навіть при тому, що його сім'я була проти і дуже стривожена тим, що він хоче поїхати. Але він зробив свій вибір, зараз він у теробороні захищає Київ.
Кожен із нас повинен розуміти, що зараз потрібно робити максимум для нашої країни та оборони. Ми всі теж робимо дуже багато. Коли закінчиться контракт, буде видно, де я буду корисним. Зараз мене щодня просять продовжити конракт, але все залежатиме від того, якою буде ситуація в Україні.
Про доцільність виступу українських спортсменів на міжнародних змаганнях
– Все залежить від стану самого спортсмена. Готовий він робити це чи ні. Як той самий Ломаченко, який відмовився від змагань. Коли він уже побував на війні, коли бачив смерті дітей, коли він проходить через усе це – мабуть, спортсмену не до цього. Він не може бути сконцентрований і думати про щось інше.
Звичайно, якщо ті ж футболісти, які від початку війни не бачили цього, то, можливо, вони продовжують. З переживаннями та іншими емоціями, але вони працюють. Але зараз той самий Усик, той самий Ломаченко, які знаходяться в Україні – їм дуже складно напевно робити те, що вони робили раніше.
Про наших легіонерів
Люди думають, що якщо українці знаходяться не вдома, то вони "не з нами", вони не переживають це за кордоном. Я не розумію, як грають у футбол Андрій Ярмоленко, Олександр Зінченко, Роман Зозуля, Руслан Малиновський. Я не розумію на сто відсотків, як вони виходять на поле. Звісно, вони виходять із вірою в те, що вони щось зроблять на полі та присвітять Україні. Але їхній психологічний стан, мій психологічний стан – він не дозволяє зараз якось сконцентровано працювати.
Про менталітет росіян
- На жаль, росія та сама. Пропаганда там ллється понад 20 років. Я впевнений, що Росія – це країна комфорту. Їм зручно: у них холодильник, у них є телевізори. Цього досить більшості.
Дуже багато розвинених росіян, які хочуть прогресувати, намагаються розвиватися, але їм це не дають. І переважна більшість цих росіян виїжджає межі країни.
Також і в Білорусі. Там ще гірша ситуація. Там взагалі приходять додому лише через те, що ти залишив у телеграмі повідомлення на підтримку.
У росії, я впевнений, зараз буде те саме. Там достатньо людей, але їх влаштовує те, що у них є, і вони бояться це втратити. На людей, які намагаються висловити свою позицію, чиниться силовий вплив.
Я багато читаю зараз про війну, про людей, які справді говорять правду про чинну ситуацію. Я повністю погоджуюся з Андрієм Макаревичем. Він каже росіянам: "Добре. Якщо ви вважаєте, що це військова операція, то чому вам закривають вуха та рот? Ви самі маєте замислитися. А чому вам дають 15 років, якщо ви висловлюєтеся про це, якщо це просто військова операція? — Сказав Ребров.
