Ірландія. Дублін. Стадіон "Авіва"
Главный арбитр: Филип Глова
Ірландія - Україна 0:1
Гол: Циганков 48
Ірландія: Келлегер, Огбене (Гемілтон 78), Найт, Гендрік, Коллінз, Робінсон (Обафем 69), Каллен, Іган (О'Ші 62), Даффі, Стівенс (Брауні 69), Крісті (Макклін 69)
Україна: Лунін, Зубков (Циганков 46), Качараба (Караваєв 72), Бондар, Миколенко, Мудрик (Піхальонок 72), Довбик (Сікан 80), Шапаренко, Сидорчук (Ігнатенко 89), Попов, Сирота
Попередження: Каллен 54 - Миколенко 78
Cклад команд
Дебют матчу залишився за господарями, які одразу ввімкнули високий пресинг й цілком вдало його застосовували: гравці української збірної без звичних лідерів з величезним скрипом намагалась виходити з-під цього пресингу. Й будемо відверті – це в підопічних Петракова майже не виходило: все або закінчувалось банальним виносом в напрямку Довбика, або обрізкою та небезпекою біля воріт Луніна. На щастя гостей, спрацьовувала підстраховка та й технічні таланти ірландців не вражали. Хтось на м’яч наступить, хтось з передачею відверто помилиться…
На 10-й хвилині потужно з опорної зони приклався Найт – Лунін склався та без зайвих нервів відбив у ближньому куті. Ну й десь на цьому відрізку ірландці в рамках ігрової аритмії вимкнули стартові максимальні швидкості, а українці взяли м’яч під контроль. Збігав правим флангом Зубков – програв забіг Коллінзу навіть з форою метрів в п’ять-шість. За пару хвилин – підхопив м’яч Мудрик, протягнув повз Хендрика, поставив корпус та пробив з напівкружжя – вище воріт.
Далі – швидка атака українців, Качараба підключає Довбика праворуч, той повертає в центр, після пари передач м’яч потрапляє до Миколенка ліворуч, а той знаходить в центрі подачею Шапаренка. Микола намагається підрізати головою собі за спину – повз "рамку".
Ще одна швидка атака, Шапаренко з центру запускає ліворуч Мудрика, той входить в штрафний, Довбик зміщується зі шляху Михайла, "прибираючи" захисника, але удар молодого вінгера українців відверто залишає бажати кращого – слабенько та неточно. Там і Зубков поруч стояв, просив… Проте, мабуть, це було б зайвою передачею, а от самому пробити акцентованіше – було б варто.
Удар Миколенка з опорної зони - ліворуч від "рамки". Удар Довбика з опорної зони – праворуч від "рамки". А гра, загалом, вирівнялась, команди по черзі володіли м’ячем, хіба що зиску з того мали небагато… Таке собі видовище. Сидорчук пробив в захисника, Зубков – в площину, але без складнощів для Келлегера, Мудрик раз по раз вмикався з дриблінгом, але через раз втрачав… Ну й обрізались гості разок, як без цього, проте ірландці відверто загальмували з виходом "п’ять в три". І безглуздо втратили м’яч на рівному місці.
Потім в ворота українців не поставили пенальті. Хендрик без якихось прихованих передач відверто покатив по центру на хід Робінсону, той якось дуже спокійно отримав пас в оточенні двох захисників та вже в штрафному впав після поштовху Бондара ліктем. Арбтір дав продовжувати гру, але питання до українського центрбеку, будемо відверті, залишились.
За чотири хвилини - епізод-відповідь з рішенням арбітру. Довбик отримав передачу в передній лінії, протягнув до лицьової, а звідти повернув в опорну зону. Де Качараба виграв боротьбу в Найта та чудово спіймав м’яч на підйом бутси. Поклавши його в дальню "дев’ять". Далі – перегляд повторів та консультації з відеоасистентом. Ну й, власне, на всіх стадіях були питання. Можливий офсайд, плюс поштовх Качараби в спину Найта. Арбітри дали "стоп" вже на стадії передачі на Довбика, й гол не зарахували.
Далі був дальній удар Миколенка в захисника, відмашка Мудрика та удар Шапаренка в Келлегера. Прибрав опонента чудово, але пробив занадто прогнозовано для голкіпера. Ну й Довбик в одній з контратак затягнув з передачею в центр.
По перерві замість Зубкова праворуч вийшов Циганков, й вже за дві хвилини відкрив рахунок в матчі. Почалось все з того, що Іган завалив Віктора на правій бровці. Ну, завалив й завалив, до воріт далеченько, максимум – подача звідти. Циганков і подав. В район лінії воротарського. Бондар не дотягнувся, Даффі з Еганом завалили Попова, вся ця метушня дезорієнтувала Келлегера, а м’яч собі спокійно влетів в дальній кут – 0:1.
Дивіться також: Гол Віктора Циганкова (Відео)
Пробиває з меж штрафного майданчику Довбик – захисник встигає кинутись під м’яч. Починає напружувати українську оборону традиційно небезпечний на стандартах Даффі – пробиває в площину, проте не акцентовано, в рукавиці Луніну. Пробиває зі стандарту метрів з 25-ти Шапаренко, низом, прямісінько в голкіпера.
Розганяє контратаку Циганков, котить праворуч в темп Качарабі, а той… М’яко накидує в руки Келлегеру. Що це було – передача, навіс… Загадка. Але перспективна контратака на цьому закінчилась.
Прострілює зліва Довбик – голкіпер. Качараба у підкаті в атаці "вигризає" кутовий, але динамівське тріо розігрує його дуже довго й трансформує цей розіграш в звичайну позиційну атаку. За пару хвилин Качараба "привозить" атаку на свої ворота, віддаючи Сидорчуку в боротьбу, Найт скидає Хендрику, а тому лише в останній момент заважають прицільно пробити з району "одинадцяти метрів".
Стівен Кенні активно освіжає склад. Спочатку замість травмованого Ігана виходить О’Ші, а за сім хвилин – одразу потрійна заміна. Помітно, що й українцям на цьому відрізку заміни не завадять, тому тренерський штаб починає вводити в гру свіжі сили. Караваєв змінює на фланзі Качарабу, замість Мудрика виходить Піхальонок. Йде в центр, Шапаренко зміщується ліворуч.
Далі – три моменти від господарів. Спочатку Даффі примудряється в центрі штрафного після стандарту не влучити по м’ячу бутсою. Потім той же Даффі головою пробиває в площину, але неймовірно грає Лунін, встигаючи викинути руку та перевести в перекладину! Й наостанок – подача кутового, скидка головою Найта, кивок Обафемі – повз стійку під контролем Луніна. Ну й дальній неточний удар Каллена – теж під контролем українського голкіпера.
87-ма хвилина, подача штрафного – знов Даффі, тепер й на пару з Коллінзом, вискакують на подачу, йде удар повз "рамку", та й офсайд фіксується. На десять останніх хвилин в гостей виходить на вістря Сікан – в непоганій атаці теж забігає в офсайд біля лицьової. За дві хвилини до кінця основного часу Ігнатенко змінює Сидорчука, українці тримають оборону, ірландці доволі одноманітно намагаються щось організувати… Але, крім стандартів, особливих пропозицій не мають.
На другій доданій хвилині Шапаренко зліва в контратаці віддає в центр Циганкову, проте засильно, Келлегер випереджає. Ну й черговий валідол на останній хвилині – після подачі справа Даффі "складається" та боковими "ножицями" пробиває по воротах – Попов приймає на себе, а Найт з відскоку пробиває вище.
Останнє слово – все ж за українцями. Шапаренко в черговій контратаці віддає якісну розрізну передачу в вільну зону Циганкову, той першим дотиком обробляє, а другим пробиває в площину – лише відчайдушний стрибок Коллінза рятує господарів від неприємностей – м’яч рикошетом йде над перекладиною воріт Келлегера. Кутовий, винос, свисток. Все, мінімальна перемога збірної України в першому матчі Ліги Націй.
Скажімо так – з урахуванням складу, рівня продемонстрованої гри, наявних проблем з креативом, взаєморозумінням гравців на полі, загалом розумінням своїх дій в цій схемі та кількістю "валідолу" у своїх воріт – матч завершився просто чарівно. Результат вибороли настільки малою кров’ю, що навіть уявити до гри було б важко. Дозволили відпочити шести основним гравцям, ще двоє пропустили через пошкодження, ще двоє вийшли на заміну (а Циганков ще й забив єдиний та переможний гол), і лише двожильному Миколенку через брак кадрових опцій довелось вчергове відіграти всі дев’яносто хвилин. Є відчуття, що в наступному матчу можуть дати йому персонально відпочити, а туди змістити Матвієнка. Побачимо.
Це з позитиву. Результат. Все інше – таке собі. "На трієчку". Лунін молодець, а інші… Хтось не на своєму місці, хтось – не для цієї схеми, хтось не розуміє маневру, хтось перетягає, хтось з-під банального пресингу вийти не може через пас, бо рівень роботи з м’ячем не дозволяє… Склад являв собою, фактично, експериментальну конструкцію, яку більш звично бачити в контрольних матчах задля перегляду гравців, ніж в офіційній грі з турнірними задачами.
Які, до речі, наявні. Багато вболівальників помилково вважають єдиним сенсом цього розіграшу для України – втерти носа "кантонам" та повернутись в Лігу А. Це, звісно, задача також правильна, але не єдина. Та й не головна. На основі результатів Лігі Націй буде сформовано кошики для жеребкування відбору на Євро-2024. І ситуація тут максимально проста – лише посівши перше місце в групі, Україна потрапить до другого кошику.
А тепер уявіть, що в групі Ліги Націй не перемогли, до другого кошику не потрапили, а потрапили до третього. Й витягнули собі на додачу до збірної-гранду з першого кошика яку-небудь топ-збірну з третього місця якоїсь з груп Ліги А. Ось вам група для прикладу: Італія, Німеччина, Англія, Угорщина. Угорщина вже обіграла німців. Але навіть якщо залишиться у підсумку четвертою, то хтось з трьох грандів буде третім. І якщо з поганими показниками (а це дуже вірогідно) – то піде в другий кошик. Чи треба таке щастя?
Все, що потрібно, ще на етапі поточної Ліги Націй вирішити задачу значно простішу – виграти цю групу в Шотландії, Ірландії та Вірменії. Та нормально посіятись з другого кошика. Ніж потім гризти землю у відборі до Євро-2024 з третього кошика проти теоретично можливих двох збірних-грандів.
З цим розібрались.
Наостанок – про схему. Ще до матчу я зазначив, що зміна схеми Олександром Петраковим – історія загадкова. Склад і так був не оптимальний, чи варто було ускладнювати схемою? Насичення центру оборони трьома захисниками не допомогло – там все одно вітер гуляв. Грубо кажучи, кількістю компенсувати не вийшло. Натомість, в центрі поля втратили одного гравця, який здатен був зіграти на креатив у парі з Шапаренком. Бо надійність позаду – це не лише фактично оборонна фаза, це ще й контроль. Коли ти з м’ячем – суперник без м’яча.
Так, Піхальонок пізніше в центр вийшов, але за тієї ж схеми, та ще й коли партнери в центрі (той же Сидорчук) вже втомились, а Шапаренко взагалі на фланг пішов. Для всього свій час…
Ну й Качараба в якості латералю… Ще відіграти класичним крайнім захисником при грі "в чотири" – ну, нехай, нормально. Там більше оборонних функцій. Але за наявності трьох центрбеків треба до чужого прапорця випалювати. І як? А ці флангові подачі бачили? Отож. А Зубков, який повинен був сідати в зону інсайда за м’ячем - що від нього очікували? ККД Ярмоленка в цьому компоненті? З контролем, дриблінгом та розгортанням атаки через нестандартні рішення?
То й питання – навіщо взагалі такі складнощі? Олександр Васильович не полишає надій врешті решт перевести команду на гру в три захисники? Просто задля улюбленої схеми, в перспективності якої впевнений? Ну… Нехай бог помагає, як то кажуть.
А сьогодні – добре, що все завершилось потрібною перемогою. Цього досить.
Слава Україні!
